ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2020 року
Київ
справа №580/519/19
адміністративне провадження №К/9901/34282/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Черкаській області) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (суддя - Бабич А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі № 580/519/19 за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог,
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2019 року публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - Товариство) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Єдиний внесок) від 6 грудня 2018 року № Ю-5728-17 у сумі 215 695,65 грн, № Ю-5596-17 у сумі 259 313,40 грн, № Ю-13251-17 у сумі 619 106,09 грн, № Ю-5269-17 у сумі 362 481,70 грн та від 7 грудня 2018 року № Ю-13253-17 у сумі 260 264,67 грн, № Ю-5748-17 у сумі 364 378,93 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі № 01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, у зв`язку із чим відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На думку позивача, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань (у тому числі щодо сплати податків і зборів) безвідносно до часу їх виникнення. При цьому, позивач послався на правову позицію Верховного Суду у справі № 823/2240/17. З урахуванням вказаних обставин позивач вважав, що нарахування штрафу та пені суперечать чинному законодавству.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій взяли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 823/2240/17, та виходили з того, що згідно з абзацом 4 частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати Єдиного внеску, податків і зборів (обов`язкових платежів). На думку судів, положення вказаної статті встановлюють абсолютну заборону нарахування санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) незалежно від дати їх виникнення: до введення мораторію чи після порушення провадження у справі про банкрутство, отже, в період дії мораторію нарахування штрафів та пені за порушення строків сплати Єдиного внеску не застосовується.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. ГУ ДФС вказало на неправильне тлумачення судами норми права, якою врегульовано наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства, а саме: оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Товариством подано відзив на касаційну скаргу, обґрунтований аргументами, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях, в якому позивач просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі № 01/1494 було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, розгляд якої на час ухвалення оскаржуваних судових рішень не завершений. Вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю громадян, авторської винагороди.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС як платник Єдиного внеску.
Відповідач на підставі даних інформаційної системи ДФС виніс спірні вимоги, якими, окрім недоїмки зі сплати Єдиного внеску, позивачу за несвоєчасну сплату Єдиного внеску було нараховано штраф та пеню.
Не погодившись із вказаними вимогами, позивач звернувся із позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: приписи абзацу 4 частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року).