ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 367/4874/15-а
адміністративне провадження № К/9901/20441/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на додаткову постанову Ірпінського міського суду від 22.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, відділу зони ЧАЕС Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У липні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом про неправомірне нарахування розміру заробітної плати за виконання службових обов`язків у зоні відчуження по ліквідації наслідків авари на Чорнобильській АЕС та перерахування і виплати пенсії.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15.10.2015р. позов було задоволено.
Додатковою постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22.02.2017 постановлено зазначити у мотивувальній частині рішення, абзац 8 "починаючи з часу звернення до суду 20.07.2015р.". Зазначивши у резолютивній частині рішення, "Управлінню пенсійного фонду України в м. Ірпінь Київської області встановити пенсійні виплати з урахуванням перерахованої заробітної плати за час роботи в зоні відчуження з моменту звернення до суду з позовною заявою з 20.07.2015 р.".
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017р., відповідачу у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, додаткова постанова Ірпінського міського суду від 22.02.2017 залишена без змін.
З ухваленим у справі рішенням суду першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про прийняття додаткової постанови, відмовити.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 28 грудня 2016 року звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
Заява мотивована тим, що через не зазначення в постанові Ірпінського міського суду від 11.12.2015 за який період відповідач має встановити пенсійні виплати, з урахуванням перерахованої заробітної плати за час роботи в зоні відчуження, останній відмовляється здійснювати перерахунок починаючи з серпня 2015 року.
Відповідно до частини першої статті 168 КАС України (в редакції до 15.12.2017) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи з аналізу статті 168 КАС України, в зазначеній редакції, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.