ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 751/4435/17
адміністративне провадження № К/9901/22394/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 серпня 2017 року (головуючий суддя - Цибенко І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі № 751/4435/17.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Чернігівське об`єднане Управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП№52611825 від 27.06.2017 в сумі 78,48грн, винесеної старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.
Позов обґрунтовано тим, що Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України добровільно виконало судове рішення ще до початку відкриття виконавчого провадження, на підставі якого видано виконавчий лист. Крім того, позивач вважає, що у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. не було законних підстав для винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Позивач вважає постанову є необґрунтованою, а фактичне здійснення витрат виконавчого провадження документально не підтвердженим.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що позивач не надав доказів того, що оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52611825. Крім того, Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає підстав для повернення виконавчого документа з мотивів добровільного виконання зобов`язальної частини судового рішення. Судами враховано, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5. Розрахунки, наведені відповідачем в оскаржуваній постанові, відповідають встановленим розмірам станом на дату їх обрахунку. У свою чергу позивач не навів обґрунтованих доводів, які б вказували на завищення таких витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
26 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на добровільне виконання судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, ще до початку відкриття виконавчого провадження. Також посилається на необґрунтованість розрахунку відповідачем суми витрат виконавчого провадження, зазначену у спірній постанові.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.09.2016 по справі № 751/6702/16-а зобов`язано Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно заяви від 25 квітня 2016 року з 25.04.2016.
Як вбачається із протоколу №312121 від 07.10.2016 Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України та листа позивача на ім`я відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 18.10.2016 постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.09.2016 по справі №751/6702/16-а виконана.
27.06.2017 на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових коштів старший державний виконавець Назаренко М.Б. винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП№52611825 в сумі 78,48грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Правовими положеннями п.1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1404 витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, є витратами виконавчого провадження.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону №1404 кошти виконавчого провадження складаються, в тому числі, з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону №1404 розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 року "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" (далі - Наказ № 2830/5) до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема:
- виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;
- пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку;
- послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;