ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 815/2759/16
адміністративне провадження № К/9901/30476/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (у складі суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Вербицького Н. В.)
у справі №815/2759/16
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Одеський завод будівельно-обробних машин"
до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Євгенії Валеріївни,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ера керування"
про визнання недійсним та скасування свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю "Одеський завод будівельно-обробних машин" звернулося до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Є.В., за участю третіх осіб: Одеської міської ради, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера керування", у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило:
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво №15001685; видане 14.01.2010 ДАБІ в Одеській області;
- скасувати рішення державного реєстратора від 01.03.2016 №28527421 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі загальною площею 924,6 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .
2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 позов задоволено частково:
- визнано свідоцтво ДАБІ в Одеській області від 14.01.2010 №15001685 таким, що не видавалося;
- скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Є.В. від 01.03.2016 №28527421 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальної площі 924,6 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 ;
- у решті позову відмовлено.
3. Зазначену постанову суду першої інстанції у апеляційному порядку було оскаржено ОСОБА_1 .
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 апеляційну скаргу задоволено частково; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковської Є.В. від 01.03.2016 №28527421 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальної площі 924,6 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 865736551101;
- у решті позову відмовлено.
5. У касаційній скарзі Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, із посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.
7. У зв`язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано Верховному Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2003 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П.; за умовами цього договору ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 495/1000 частин нежитлових будівель та споруд, що розташовані на АДРЕСА_1, загальною площею 620,5 кв. м.
9. ОСОБА_1 шляхом перепланування існуючих та добудови нових нежитлових приміщень збільшив загальну площу зазначеного нерухомого майна до 966,8 кв. м.
10. 01.03.2016 державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковська Є.В. прийняла рішення №28527421 про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі, що розташовані на АДРЕСА_1, загальною площею 966,8 кв. м.
11. Підставою для такого рішення державного реєстратора зазначено:
- технічний паспорт б/н, виданий 25.12.2015 ПП "ДІЖЕН";
- договір дарування, посвідчений 08.11.2003 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. за реєстраційним №4806;
- свідоцтво серії та номеру НОМЕР_1, видане 14.01.2010 ДАБІ в Одеській області.
12. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради повідомило Суду про відсутність у архіві департаменту матеріалів реєстраційної справи, за якими розглянуто заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, що розташовані на
АДРЕСА_2 . На запит Суду Департамент ДАБІ в Одеській області надав відомості про те, що свідоцтво від 14.01.2010 серії та номеру НОМЕР_1 Інспекцією не видавалося.
14. ТзДВ "Одеський завод будівельно-обробних машин" на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.12.2015 року є власником 95/1000 частин нежитлових будівель та споруд, що розташовані на АДРЕСА_1 .
15. Вважаючи дії відповідачів протиправними позивач звернувся до суду з позовом.
АДРЕСА_2. АРГУМЕНТИ СТОРІН
16. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 не видавалося свідоцтво про право власності на реконструйоване приміщення; державний реєстратор усупереч Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, вніс запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на реконструйоване майно, не встановивши наявність письмової згоди всіх співвласників нерухомого майна на розподіл часток у спільній власності та присвоєння новоствореному об`єкту окремої адреси.
17. За викладених обставин, ТзДВ "Одеський завод будівельно-обробних машин" вважало, що державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна та виділення частки в окремий об`єкт є незаконним.
18. Відповідач Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області проти позову заперечувало, просило відмовити у позові, оскільки між Головним територіальним управлінням юстиції та позивачем не виникло правовідносин, та відповідно, не було порушено його прав та законних інтересів; до повноважень відповідача законом не відноситься проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або прийняття рішення щодо скасування рішення державного реєстратора.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване свідоцтво не видавалося ДАБІ в Одеській області, тому не може бути визнано Судом недійсним, крім того, не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки не усуває порушень та не відновлює прав позивача.
20. При цьому, Суд, керуючись пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України
(в редакції, чинній до 15.12.2017), дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом визнання оспорюваного свідоцтва ДАБІ таким, що не видавалося, та скасування рішення про державну реєстрацію, яке приймалося на підставі такого свідоцтва.
21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що свідоцтво ДАБІ не порушує прав та інтересів позивача у розумінні статті 162 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а відтак, суд першої інстанції не мав підстав для вжиття заходів захисту прав та інтересів позивача шляхом визнання свідоцтва таким, що не видавалося. Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення державного реєстратора суд апеляційної інстанції виходив з того, що таке рішення прийнято за відсутності документів про відповідність реконструйованого об`єкта проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормативам і правилам, щодо готовності об`єкта до експлуатації, що є свідченням невідповідності реєстраційних дій пункту 44 Порядку..
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ