ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 0340/1334/18
адміністративне провадження № К/9901/4109/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Кравченко Р.О.,
представника позивача - Шептицької Н.В.,
представника відповідача - Радея О.А.,
представник третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 (колегія суддів у складі: Кухтея Р. В., Носа С. П., Шевчук С. М.)
у справі № 0340/1334/18
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області,
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент ПП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі - третя особа, УПП у Волинській області ДПП), в якому просив: визнати протиправними та скасувати накази начальника Департаменту ПП від 11.05.2018 № 644 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 та від 12.06.2018 № 558 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 ; поновити його на посаді начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 з 12.06.2018; стягнути з Департаменту ПП на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні службового розслідування були порушені вимоги Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України щодо відібрання пояснень позивача, оскільки він не відмовлявся від їх надання як це зазначено у висновку службового розслідування. Крім того, в основу висновку і оскаржуваних наказів покладено факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та складення щодо позивача адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП (за відмову пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння). Позивач не заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, однак зазначив, що даний проступок вчинений ним з необережності і він не мав на меті умисно порушити правила дорожнього руху. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, зазначив, що станом на день затвердження висновку службового розслідування та на день винесення наказу про звільнення жодного рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є підтвердженням вчинення адміністративного проступку. Також зазначив, що при застосуванні до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, відповідач не врахував характер та обставини вчинення правопорушення, а саме: вчинення адміністративного проступку невеликої тяжкості, сплату штрафу, відсутність негативних наслідків; попередню поведінку позивача, а саме те, що він ніколи не притягався до адміністративної або кримінальної відповідальності, є учасником бойових дій, неодноразово заохочувався за сумлінну службу, а також тривалість служби - майже 23 роки та рівень знань про порядок служби під час проходження атестації у 2015 році. Враховуючи наведене, вважає, що оскаржувані накази прийняті з порушенням вимог Інструкції та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 04.09.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, і відмова пройти огляд - фактично прирівнюється до визнання своєї провини. Позивач на законну вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння в порушення зазначених вимог категорично відмовився, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем вчинено негідну поведінку проти інтересів служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу. Також суд дійшов висновку, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, та, як наслідок, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту ПП № 644 від 11.05.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту ПП № 558 о/с від 12.06.2018 "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 . Поновлено позивача на посаді начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП, з 13.06.2018. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ПП на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 106 427 гривень 97 копійок, з вирахуванням податків та обов`язкових платежів. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП та присудження з Департаменту ПП середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 008 гривень 90 копійок допущена до негайного виконання.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що позивачем не заперечується сам факт порушення Правил дорожнього руху, які стали наслідком звільнення його зі служби в поліції, проте вважає, що до нього застосовано занадто суворий вид стягнення без врахування обставин, які викладені у частині дев`ятій статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Суд зазначає, що позивач неодноразово нагороджувався відзнаками МВС України, медалями, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України. Крім того, апеляційний суд встановив, що позивач під час проходження первинної професійної підготовки зарекомендував себе як грамотний, дисциплінований та принциповий працівник. Правильно приймає рішення в питаннях організації, планування та безпосередній перевірці правил дотримання та експлуатації відомчого автотранспорту. В діяльності неухильно дотримується Конституції України та чинного законодавства. Фізично розвинений, табельною зброєю та прийомами самозахисту володіє добре. Проте, відповідачем не були враховані наведені вище обставини при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не надано суду доказів негативної характеристики позивача та не враховано тривалість служби позивача в органах внутрішніх справ - 23 роки. Відповідач, на думку суду апеляційної інстанції, обмежився застосуванням крайнього і найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини та докази, а також особу позивача. З урахуванням встановлених у цій справі судом апеляційної інстанції фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що оспорювані накази не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, оскільки при прийнятті оспорюваних наказів не було дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване їх прийняття. Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оспорюваних наказів, наявність підстав для їх скасування та поновлення позивача на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені без врахування єдиної правозастосовчої практики суду касаційної інстанції. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний суд вийшов за межі предмета доказування та перебирав на себе функції Департаменту ПП як органу, що законодавством наділений та уповноважений на накладення дисциплінарного стягнення стосовно працівника патрульної поліції. До того ж мотивування судом оскаржуваного рішення додатковими аргументами не відповідає закріпленому у статті 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та у статті 8 Конституції України принципу верховенства права. Також скаржник зазначає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, і відмова пройти огляд - фактично прирівнюється до визнання своєї провини. При цьому, зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, контролю за дотримання Правил дорожнього руху. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. На думку Департаменту ПП, позивачем було вчинено негідну поведінку проти інтересів служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу. Крім того, скаржник зазначає, що вчинення навіть одного проступку, який дискредитує звання поліцейського, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Обґрунтовуючи свою позицію скаржник послався на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 11.04.2018 по справі № 826/23664/15, від 11.04.2018 по справі № 817/1303/16, від 03.05.2018 по справі № 810/2073/16, Верховного Суду України, викладену в постановах від 29.09.2015 по справі № 21-1288а15, від 20.10.2015 по справі № 21-2103а15, від 14.03.2017 по справі № 800/323/16.
У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягала стягненню за період з 13.06.2018 по 17.01.2019, становить не 106 427,97 гривень, як вказав суд першої інстанції, а 73 064,97 гривень, оскільки кількість днів вимушеного прогулу станом на день прийняття рішення про поновлення позивача на посаді становить не 319 календарних днів, як вказано у рішенні суду першої інстанції, а - 219.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Третя особа заяви про приєднання до касаційної скарги або відзиву на неї не надала.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Шарапи В. М. (суддя-доповідач), Бевзенка В. М., Данилевич Н. А. від 12.03.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту ПП на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 № 708/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 0340/1334/18 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 0340/1334/18.
Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2020 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні представник відповідача вимоги касаційної скарги підтримав у повному обсязі, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на касаційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з червня 1997 року по 05.11.2015, з 06.11.2017 на службі в органах Національної поліції України.
Наказом Департаменту ПП від 26.02.2018 № 850 призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин вчинення адміністративного правопорушення начальником сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майором поліції ОСОБА_1 та порушення ним вимог Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, що мало місце 17.02.2018.
За результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування від 13.04.2018, який затверджений начальником Департаменту ПП 26.04.2018.
Службовим розслідуванням встановлено, що начальник сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майор поліції ОСОБА_1 17.02.2018 близько 01 год 30 хв, перебуваючи поза службою, без форменого одягу та табельної зброї, керуючи належним йому автомобілем "Mercedes-Benz ML 320" номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП. В подальшому, після виявлення явних ознак алкогольного сп`яніння майор поліції ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків на місці та в медичному закладі охорони здоров`я відмовився в категоричній формі, що стало підставою для складання про даний факт протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Під час оформлення вищезгаданого протоколу майор поліції ОСОБА_1 грубо і нетактовно, вживаючи нецензурну лексику, спілкувався з поліцейським роти №1 батальйону Управління сержантом поліції Дрогомирецьким В. В., ображав його честь і гідність, намагався вплинути на його дії через своє службове становище. Такими своїми діями, які набули розголосу і значного суспільного резонансу, майор поліції ОСОБА_1 суттєво підірвав авторитет УПП у Волинській області ДПП, оскільки працівники поліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції, які, приймаючи присягу, приймають обов`язок своїми діями сприяти зміцненню авторитету органів Національної поліції.
Відтак, начальник сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майор поліції ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, частини третьої статті 122 КУпАП, вчинив дії, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП, вимоги пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", вимоги Присяги поліцейського на вірність українському народові та вимоги пунктів 1, 10, 11 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, чим вчинив дисциплінарний проступок.
Відповідно до наказу начальника Департаменту ПП від 11.05.2018 № 644 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за вчинення даного дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом начальника Департаменту ПП від 12.06.2018 № 558 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Позивач, не погоджуючись з наказами від 11.05.2018 № 644 та від 12.06.2018 № 558 о/с в частині його звільнення, звернувся з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно зі статтею 3 цього Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом частини першої статті 18 цього ж Закону, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
За правилами статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. У частині 2 вказаної статті Закону визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліції" встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із пунктом 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" вирішено поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.