ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/5442/16
адміністративне провадження № К/9901/45383/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправною бездіяльності,
встановив:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Національного банку України у 2014 році, що полягала у невжитті належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках АТ "Дельта Банк", коли на думку позивача Національний банк України мав вчасно прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2017 позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 позивачу відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2017 залишено без змін.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані пропуском позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом.
З ухваленими у справі рішеннями судів позивач не погодився та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу направити справу продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку щодо визначення моменту з якого позивач дізнався про порушення власних прав.
Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, предметом позовних вимог є бездіяльність Національного банку щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка призвела до порушення прав позивача яка вкладника ПАТ "Дельта Банк" шляхом неповернення особистого вкладу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 віднесено ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних.
В подальшому Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення №51, яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк".
02.10.2015 постановою правління Національного банку України №664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Дельта Банк".
Згідно положень ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
У відповідності до ч. 3 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.
З урахуванням наведених положень суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" - 03 березня 2015 року Національний банк України не здійснює банківський нагляд за зазначеним банком, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку, згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а тому бездіяльність відповідача, яка оскаржується позивачем, мала місце до запровадження тимчасової адміністрації 03 березня 2015 року.
При визначенні початку шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності).
Згідно з частиною другої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.