ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа №826/6895/17
провадження №К/9901/3813/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання рішення протиправним та поновлення на роботі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Епель О. В., суддів: Ганечко О. М., Степанюка А. Г.
І. Суть спору
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с про звільнення позивача як такого, що не відповідає вимогам законодавства;
1.2. поновити ОСОБА_1 на роботі в органах МВС України на посаді, аналогічній займаній ним до звільнення з посади начальника штабу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що з вересня 1996 року він проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах та, починаючи з 04 липня 2011 року, обіймав посаду начальника штабу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, маючи спеціальне звання полковника міліції.
2.1. Однак, 06 листопада 2015 року міністром МВС України Аваковим А. Б. видано наказ № 2384 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з 06 листопада 2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), через скорочення штатів.
2.2. Позивач вказує, що МВС України, звільняючи за скороченням штатів, не вчинено жодних заходів для забезпечення працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з`ясовано намір позивача подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не було запропоновано, ані аналогічну посаду, ані нижчу, ніж ту, на якій він проходив службу.
2.3. Позивач стверджує, що 19 грудня 2015 року звернувся з аналогічним позовом до Печерського районного суду міста Києва та у період з грудня 2015 року по квітень 2017 року справа розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку цивільного судочинства, внаслідок чого суди дійшли висновку, що такий спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи зазначені обставини, на думку позивача, причини пропуску строку звернення з цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва є поважними.
2.5. Вважаючи наказ МВС України від 06 листопада 2015 року № 2384 про звільнення позивача протиправним, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, починаючи з вересня 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи на момент звільнення посаду начальника штабу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, маючи спеціальне звання полковника міліції.
4. Відповідно до наказу МВС України від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с звільнено з 06 листопада 2015 року полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.
5. На підставі вищевказаного наказу Управлінням МВС України на Південно-Західній залізниці видано наказ від 06 листопада 2015 року № 103 о/с про звільнення позивача із займаної посади.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року в позові відмовлено.
7. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні письмові докази того, що позивач у період з 06 серпня 2015 року по 06 листопада 2015 року виявив бажання проходити службу в органах Національної поліції як того вимагає Закон України "Про Національну поліцію", а відтак приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади та з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та законами України, оскільки внаслідок організаційно-штатних заходів у відповідача відбулось скорочення штатів.
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.
8.1. Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 06 листопада 2015 року № 2384 в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника штабу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.
8.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника штабу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 06 листопада 2015 року.
8.3. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 листопада 2015 року по 13 січня 2020 року включно в розмірі 291478,36 гривень.
8.4. В решті позову - відмовлено.
9. Шостий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, прийшов до висновку про недотримання МВС України процедури звільнення, яка встановлена Положенням № 114, яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, не було запропоновано жодної посади для подальшого проходження служби. Крім того, з метою ефективного захисту порушеного права суд, вийшовши за межі позовних вимог, дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
IV. Касаційне оскарження
10. У касаційній скарзі представник МВС України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
11. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції відсутності волевиявлення позивача, у передбачуваному Законом України "Про Національну поліцію" порядку, про подальше проходження служби в поліції. Таким чином з дати набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію", а саме 07 листопада 2015 року, органи внутрішніх справ ліквідуються, всі їхні посади скорочено, що унеможливлює подальше проходження служби в органах внутрішніх справ України, оскільки починають функціонувати органи Національної поліції, які не є правонаступниками органів внутрішніх справ України, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність наказу щодо звільнення позивача зі служби в поліції.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
14. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
15. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.
19. Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
20. За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
21. Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію".
22. Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
23. Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 07 листопада 2015 року.
24. Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.
25. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
26. За правилом встановленим пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.