ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа №580/2339/19
адміністративне провадження №К/9901/35551/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (судді Кобаль М.І., Беспалова О.О., Лічевецький І.О.) у справі № 580/2339/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2019 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУПФУ в Черкаській області, відповідач), у якому просив відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України зобов`язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за лютий 2018 року (правова оцінка надана судовим рішенням по справі № 2340/4462/18) при його звільненні 05 травня 2018 року, за період з 05 травня 2018 року по 25 квітня 2019 року в сумі 140 493,88 грн, без урахування обов`язкових податків та зборів.
Позов мотивований тим, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2340/4462/18 зобов`язано ГУПФУ в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді за період з 07 по 28 лютого 2018 року в сумі 6 840 грн, однак позивачу фактично виплачено 6 412,50 грн. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у справі № 826/7878/18 стягнуто з ГУПФУ в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2018 року по 02 квітня 2019 року у розмірі 97 615 грн. Позивач зазначає, що вказане рішення суду в цій частині відповідачем не виконано, а тому просить відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України зобов`язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за лютий 2018 року (судове рішення у справі № 2340/4462/18) та при його звільненні 05 травня 2018 року за період з 05 травня 2018 року по 25 квітня 2019 року в сумі 140 493,88 грн (судове рішення у справі № 826/7878/18).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що спірні правовідносини стосуються розміру належних позивачу коштів за період з 03 по 30 квітня 2019 року на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у справі № 580/1516/19, а тому стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним, оскільки сума виплати вже була встановлена судом. Суд зазначив, що виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у справі № 826/7878/18 має проводитися органами Державної казначейської служби України, а не безпосередньо боржником за рішенням суду. Крім того, суд дійшов висновку про те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів.
З такими висновками суду першої інстанції погодився і Шостий апеляційний адміністративний суд.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
Не погодившись із постановою Шостою апеляційного адміністративного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, ухилившись від розгляду клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, порушила норми частини дев`ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не навів аргументованих доказів відповідно до яких прийняв оскаржуване рішення. Скаржник вважає, що суд не проаналізував вимоги позивача, не навів аргументів відповідно до яких ухвалив оскаржуване рішення. Відтак, оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 242 КАС України. ОСОБА_1 стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом допущені ознаки свавільності та надмірний формалізм, як неправомірне обмеження права на доступ до правосуддя, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою від 23 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Яковенка М.М., Дашутіна І.В., Шишова О.О. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу представник ГУПФУ в Черкаській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.
23 вересня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 22 вересня 2020 року № 1788/078-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Яковенка М.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 12), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 29 вересня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року № 201-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв`язку з реорганізацією, пункт 4 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
05 травня 2018 року наказом ГУПФУ в Черкаській області № 213-о позивачу оголошено наказ від 04 травня 2018 року № 201-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у справі № 826/7878/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року № 201-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв`язку з реорганізацією, пункт 4 частини 1 статті 83 та пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Визнано протиправним та скасовано наказ ГУПФУ в Черкаській області від 05 травня 2018 року № 213-о "Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року № 201-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05 травня 2018 року. Стягнуто з ГУПФУ в Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2018 року по 02 квітня 2019 року у розмірі 97 615,50 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць у розмірі 4 488,75 грн, без урахування обов`язкових податків та зборів. Зобов`язано Пенсійний фонд України та ГУПФУ в Черкаській області подати до суду протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у справі № 826/7878/18 Пенсійним фондом України видано наказ від 11 квітня 2019 року № 142-О про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05 травня 2018 року.
Крім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2340/4462/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати - задоволено частково. Зобов`язано ГУПФУ в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді за період з 07 по 28 лютого 2018 року в сумі 6 840,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до довідки ГУПФУ в Черкаській області від 08 серпня 2019 року № 70618/05-03 "Про середній заробіток ОСОБА_1 ІКНОМЕР_1 за період з 01.01.2019 по 31.07.2019", позивачу за лютий 2018 року нараховано та виплачено середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді в сумі 6 412,50 грн (сума з урахуванням обов`язкових платежів та зборів).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у справі № 580/1516/19 позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ в Черкаській області щодо невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у період з 03 по 10 квітня 2019 року. Зобов`язано ГУПФУ в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період з 03 по 10 квітня 2019 року в сумі 2 565,00 грн. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ в Черкаській області щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 у період з 11 по 30 квітня 2019 року. Зобов`язано ГУПФУ в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 11 по 30 квітня 2019 року в сумі 5 130,00 грн, з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що відповідач відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за лютий 2018 року (судове рішення у справі № 2340/4462/18) та при його звільненні 05 травня 2018 року по 25 квітня 2019 року в сумі 140 493,88 грн (судове рішення у справі № 826/7878/18), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Положеннями частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з положеннями статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Як зазначалося вище, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2340/4462/18 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді за рішенням суду у справі № 823/653/17 за період з 07 по 28 лютого 2018 року в сумі 6 840,00 грн.
Вказані кошти були виплачені позивачу в квітні 2019 року в сумі 6 412,50 грн (сума з урахуванням обов`язкових платежів та зборів).
Між тим, після поновлення ОСОБА_1 на посаді на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 823/653/17, його було повторно звільнено з посади у травні 2018 року.
Але рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у справі № 826/7878/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05 травня 2018 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2018 року по 02 квітня 2019 року у розмірі 97 615,50 грн. Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць у розмірі 4 488,75 грн, без урахування обов`язкових податків та зборів, допущено до негайного виконання.
На виконання вказаного судового рішення у квітні 2019 року позивачу було виплачено 4 488,75 грн, без урахування обов`язкових податків та зборів.
Так, за частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.