ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа №360/3764/18
адміністративне провадження №К/9901/572/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (головуючий суддя - Гайдар А.В., судді: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі № 360/3764/18 за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Луганській області, третя особа - Державний заклад "Луганський державний медичний університет", про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У листопаді 2018 року ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат Алексєєв Олексій Ігорович, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - УДМСУ в Луганській області) про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання та зобов`язати видати таку посвідку на підставі поданих ним 03 жовтня 2018 року документів.
Позивач вважає, що відповідачем незаконно 18 жовтня 2018 року прийнято повідомлення № 4401.5-38971/44.1-18, яким фактично відмовлено йому у видачі посвідки на тимчасове проживання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року позовні вимоги позивача задоволено частково: визнано протиправним рішення УДМСУ в Луганській області № 4401.5-38971/44.1-18 про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання громадянину Індії ОСОБА_1, оформлене повідомленням про відмову в прийнятті (розгляді) документів; зобов`язано відповідача розглянути питання щодо видачі посвідки на тимчасове проживання громадянину Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, на підставі поданих ним 03 жовтня 2018 року документів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1 938,20 грн.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача - адвоката Алексєєва О.І. про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду цієї справи.
Додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року заяву представника позивача - адвоката Алексєєва О.І. щодо ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн за представництво інтересів під час апеляційного оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у цій справі.
Постановляючи 09 грудня 2019 року додаткову постанову, Перший апеляційний адміністративний суд, вказав, що з наданих позивачем документів вбачається, що ним були понесені судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, на загальну суму 10 000,00 грн під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції. А тому дана сума стягнута на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань УДМСУ в Луганській області.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану додаткову постанову.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача судових витрат не прийнято до уваги те, що заяву про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав з пропуском строку визначеного частиною сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а тому таку заяву слід було залишити без розгляду. Крім того, зазначав, що позивачем не було обґрунтовано понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у тому розмірі, який стягнуто на його користь судом апеляційної інстанції, оскільки представник позивача не вперше представляє інтереси клієнтів по аналогічним справам, користується вже напрацьованими зразками документів, а підготовка до справ даної категорії не потребує вивчення великого об`єму нормативної бази. Водночас суд зробив протиправний та необґрунтований висновок про співмірність та доведеність таких витрат (на професійну правничу допомогу) та наявність підстав для їх відшкодування. Також скаржник наголошував, що надані адвокатом Алексєєвим О.І. послуги не відповідають реальності їх виконання.
Позиція інших учасників справи
Представник позивача адвокат Алексєєв О.І. надав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити скаргу без задоволення, а додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року залишити без змін.
Крім того, Алексєєвим О.І. надано заяву про відшкодування судових витрат, у якій він просить стягнути з УДМСУ в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 гривень.
Рух касаційної скарги
Не погоджуючись із додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою.
Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за скаргою УДМСУ в Луганській області на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 30 вересня 2020 року у відповідності до статті 343 КАС України.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 КАС України.
Згідно пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини другої статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).