ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 420/5337/19
адміністративне провадження № К/9901/11089/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року (суддя: Вовченко О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (судді: Крусян А.В., Градовський Ю.М., Яковлев О.В.) за позовом ОСОБА_1 до військової прокуратури Південного регіону України про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
10 вересня 2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової прокуратури Південного регіону України (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо не призначення його на рівну або нижчу, але не більше ніж на одну ступінь посаду, звільнення його з військової служби та виключення зі списків особового складу;
- визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 147 к від 07 березня 2018 року про його звільнення, виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення;
- визнання протиправним та скасування наказу № 542 к від 28 серпня 2017 року про зарахування його у розпорядження військового прокурора Південного регіону України;
- поновлення на військовій службі у військовій прокуратурі Південного регіону України; стягнення на користь позивача середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у сумі 420409,51грн. станом на 29 серпня 2019 року;
- стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000грн.
07 жовтня 2019 року позивачем до суду подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що місячний строк звернення до суду з даним позовом ним пропущено з поважних причин, оскільки перебіг місячного строку звернення до суду, на його переконання, починається не з дня ознайомлення зі спірними наказами, а з дня їх отримання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, залишено без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та адміністративний позов ОСОБА_1 до військової прокуратури Південного регіону України залишено без розгляду.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суди виходили з того, що адміністративний позов подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 3 статті 99 КАС України (у редакції станом на час винесення наказу № 542 к від 28 серпня 2017 року) та частиною 5 статті 122 КАС України (у редакції станом на час звернення до суду), а з матеріалів справи не вбачається таких обставин, які б непереборно перешкоджали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, якщо позивач вважав їх порушеними.
При цьому суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що позивачу про порушення своїх прав, в контексті заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 147 к від 07 березня 2018 року, достеменно стало відомо 13 березня 2018 року, що підтверджується розпискою про ознайомлення на зворотній стороні спірного наказу.
Також суди дійшли висновку, що позивачем порушено строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 542 к від 28 серпня 2017 року, стверджуючи, що позивачу було достеменно відомо про зарахування його у розпорядження військового прокурора Південного регіону України щонайменше з 25 жовтня 2017 року під час ознайомлення його з наказом відповідача № 700 від 25 жовтня 2017 року щодо прикомандирування ОСОБА_1 з 26 жовтня 2017 року до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України.
Суди вказали, що з моменту, коли позивач дізнався про порушення його прав до моменту звернення до суду з даним позовом пройшло більше року, оскільки останній звернувся із даним позовом лише 10 березня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу спірного наказу військової прокуратури Південного регіону України № 542 к від 28 серпня 2017 року.
Вказаний наказ ОСОБА_1 отримав після звернення із заявою від 27 серпня 2019 року до військового комісара обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому скаржник звернув увагу на те, що позивач не мав можливості отримати наказ № 542к від 28 серпня 2017 року, оскільки на підставі наказу № 616 від 28 серпня 2017 року військової прокуратури Південного регіону України перебував у відрядженні у військовій прокуратурі Луганського гарнізону (місто Рубіжне, Луганської області) строком 30 діб з 27серпня по 25 вересня 2017 року в зоні АТО.
Вказує, що суди попередніх інстанцій помилково вказували про обізнаність позивача із спірним наказом під час ознайомлення із наказом військової прокуратури Південного регіону України № 700к від 25 жовтня 2017 року, оскільки матеріали справи свідчать, що в тексті наказу № 700 к від 25 жовтня 2017 року відсутні посилання на наказ № 542к від 28 серпня 2017 року, а тому вказані висновки суду не відповідають обставинам справи та не можуть бути достовірними доказами, які б підтверджували дату ознайомлена позивача з наказом № 542к.
Також зазначив, що відповідач не заперечував, що він не ознайомив та не надавав позивачу копію наказу № 542к від 28 серпня 2017 року, та всупереч приписам статті 78 КАС України не надав доказів, які б підтверджували отримання позивачем цього наказу.
Щодо залишення позовної заяви без розгляду у частині скасування наказу відповідача № 147 к від 07 березня 2018 року, позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій поза увагою залишили те, що наказ військової прокуратури Південного регіону України №147к 07 березня 2018 року йому не видавався, а отримав він його лише 29 липня 2019 року, після звернення із заявою від 23 липня 2019 року.
На переконання позивача, судами попередніх інстанцій помилково не застосовані до спірних правовідносин положення частини 2 статті 47, частини 1 статті 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів, які підлягали застосуванню, що є неправильним застосуванням норм матеріального права і призвело до ухвалення незаконної ухвали та постанови.
Таким чином, скаржник стверджує, що звернувся до суду в межах строку передбаченого статтею 233 КЗпП України, а оскільки накази не були надані йому відповідачем у день звільнення вважав, що причини пропуску строк на подачу позовної заяви пропущений не з його вини, а з вини відповідача, а тому причини пропуску строку є поважними та мали бути поновленні судом.
Позиція інших учасників справи.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, наполягаючи на необґрунтованості та безпідставності доводів скаржника.
Рух касаційної скарги
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., (судді): Губська О.А., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до військової прокуратури Південного регіону України про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Наказом військової прокуратури Південного регіону України №105 к від 11 лютого 2015 року позивач зарахований до списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України на посаду старшого прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної наради слідчого управління.
Наказом військової прокуратури Південного регіону України № 542 к від 28 серпня 2017 року, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису відповідно до наказу Генерального прокурора України від 28 серпня 2017 року №76 ш, позивача зараховано у розпорядження військового прокурора Південного регіону України з 28 серпня 2017 року.
Згідно з наказом військової прокуратури Південного регіону України №147к від 07 березня 2018 року позивача, якого наказом Міністерства оборони України від 02 березня 2018 року №117 (по особовому складу) звільнено з військової служби у запас згідно з пунктом "г" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із проведенням організаційних заходів) та який перебуває у розпорядженні військового прокурора Південного регіону України, з 07 березня 2018 року звільнено з військової прокуратури Південного регіону України, виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України та усіх видів забезпечення.
Не погоджуючись з наказами військової прокуратури Південного регіону України № 542к від 28 серпня 2017 року, № 147к 07 березня 2018 року, позивач звернувся до суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 122 КАС України (чинного на час звернення до суду) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
У частині 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частини 1 та 3 статті 99 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) визначали, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За пунктом 17 статті 4 КАС України (у редакції після 15 грудня 2017 року) публічну службу розуміють як діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.