ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 813/3860/17
адміністративне провадження № К/9901/50726/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (суддя - Кухар Н.А.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М.) у справі №813/3860/17 за позовом ОСОБА_1 до 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі також - відповідач, 2 СЦШР ДСНС України) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ 2 СЦШР ДСНС України від 25 квітня 2017 року №91 "Про виключення із списків особового складу ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на службі цивільного захисту на посаді рятувальника-машиніста компресора рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 26 квітня 2017 року.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав на протиправність звільнення його з посади у зв`язку з призовом на військову службу, оскільки звільнення відбулося під час дії особливого періоду. З покликанням на частину третю статті 119 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП) позивач зазначив, що місце служби та інші його гарантії підлягали збереженню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про незаконність звільнення позивача з посади, зазначивши, що оскільки звільнення відбулося під час дії визначеного статтею 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) особливого періоду, відповідач допустив порушення частин третьої статті 119 КЗпП, а тому позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі 2 СЦШР ДСНС України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на позивача не поширюється дія частини третьої статті 119 КЗпП, оскільки положення Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593 (далі - Положення №593) є спеціальними нормами, які регулюють спірні правовідносини та передбачають розірвання контракту в разі призову на строкову військову службу. Крім того, відповідач стверджує, що дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації.
Рух касаційної скарги
15 травня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 12 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Соколову В.М., суддям Єресько Л.О., Загороднюку А.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року прийнято до провадження справу та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 30 вересня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
05 травня 2015 року між відповідачем та позивачем укладено контракт про проходження служби цивільного захисту №2/15 терміном на три роки. ОСОБА_1 працював службовцем цивільного захисту рятувальником - машиніста компресора рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно - рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуація.
24 квітня 2017 року Дрогобицьким-Бориславським об`єднаним районним військовим комісаріатом ОСОБА_1 призвано на строкову військову службу.
25 квітня 2017 року начальником 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби з надзвичайних ситуацій Кінчеші А.С. прийнято наказ №91 яким позивача виключено із списків особового складу та звільнено із служби цивільного захисту у Запас Збройних Сил України за підпунктом 9 пункту 176 Положення №593, а саме у зв`язку з призивом на строкову військову службу.
Не погодившись із зазначеним наказом ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Пункт 9 частини першої статті 106 Кодексу цивільного захисту України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, серед підстав для звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту виокремлює призов на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії.
Відповідно до підпункту 9 пункту 176 Положення №593 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.
Пункт 179 Положення №593 визначає, що у випадках, передбачених підпунктом 9 пункту 176 цього Положення, особи рядового і начальницького складу, які відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) підлягають призову на строкову військову службу, звільняються зі служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.
Водночас порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям.
Так, саме Закон №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, він також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, отже є спеціальним у частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
За приписами частин другої, третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Видами військової служби відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Призов громадян України на строкову військову службу регламентовано статтею 15 З Закону №2232-XII, яка, зокрема, передбачає таке:
- на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (частина перша);
- строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України. Такий указ публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення року, що передує року призову (призовів) громадян України на строкову військову службу, крім указу про призов (призови) громадян України на строкову військову службу в особливий період, який публікується не пізніш як за місяць до початку проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу (частина шоста).