ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2020 року
Київ
справа №372/1816/17
адміністративне провадження №К/9901/57250/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М., -
розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - Міноборони) на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року (прийняте судом у складі судді Зінченко О.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Кобаля М.І., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міноборони, Київського обласного військового комісаріату (далі - Військкомат), третя особа - Державна прикордонна служба України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати відмову Міноборони у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - неправомірною;
- зобов`язати Міноборони здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі настання II групи інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на день встановлення інвалідності - 17 березня 2014 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Обухівський районний суд Київської області від 14 лютого 2018 року позов задовольнив.
Визнав неправомірними дії Міноборони щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги в зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, отриманої в наслідок поранення, пов`язаного з виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зобов`язав Міноборони нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, який отримав другу групу інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року, на день встановлення інвалідності - 17 березня 2014 року.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував.
Ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Міноборони щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
Зобов`язав Міноборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 17 березня 2014 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи таке рішення, зазначив, що, зважаючи на те, що Мінобороні було надано документи, які містять висновки про те, що поранення (контузія) і захворювання ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, і даний факт встановлено в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 року в справі № 372/3965/15-а, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що в даному випадку, зобов`язання Міноборони вчинити певні дії, зокрема, зобов`язання останнього прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків, викладених в даному рішенні суду апеляційної інстанції, є належним способом захисту порушеного права позивача.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу, що протиправні дії Міноборони щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, змусили останнього повторно звертатися до суду з даним позовом, оскільки аналогічні позовні вимоги вже були предметом розгляду в справі № 372/3965/15-а, за результатом розгляду якої Київським апеляційним адміністративним судом було ухвалено постанову від 13.01.2016 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 липня 2018 року Міноборони звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені в цій справі, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У скарзі посилається на те, що громадяни України, які проходили військову службу в прикордонних військах колишнього СРСР мають рівні права на соціальний захист із особами, які проходили службу у Державній прикордонній службі України, а не з військовослужбовцями Збройних Сил України, як про це зазначив позивач у своєму позові.
Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, призвело до ухвалення судом першої інстанції незаконного рішення. Дане порушення судом апеляційної інстанції не усунуто.
Позивач проходив строкову військову службу, тому право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) у позивача відсутнє.
Виходячи із визначених в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами для визначення підстав виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), а спеціальний Закон № 2011-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
Зазначає, що позивачем не надано всі належні документи, які б давали право на отримання такої допомоги. Зокрема, у військовому квитку відсутній запис про поранення та контузії, які позивачем були отримані, не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Йдеться у скарзі й про те, що даний позов мав розглядатися окружним адміністративним судом.
У відзиві на касаційну скаргу Адміністрація Державної прикордонної служби України просить залишити її без задоволення.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року № 1021/0/78-19 визначено нову колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано судді-доповідачу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил колишнього СРСР в період з 05.10.1980 по 16.02.1983. Брав участь у бойових діях з 05.10.1982 по 16.02.1983 на території Демократичної Республіки Афганістан.
Факт проходження військової служби підтверджується довідкою № 1302 МО України від 11.05.2017, копією військового квитка серії НОМЕР_1, які містяться в матеріалах справи.
Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв проведено засідання, за результатами якого складено протокол від 25.04.2013 № 1055, в якому зазначено, що поранення (контузія) і захворювання ОСОБА_1 - ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) серії КИО-1 № 0401930, 17.03.2014 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності та визначено причини: поранення пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У зв`язку з цим, позивач звернувся до Військкомату з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Листом від 16.06.2015 року № 248/3/6/1199 Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи подані позивачем без реалізації як такі, що надіслані не за належністю. Така відмова обґрунтована тим, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом держаної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а отже рекомендовано звернутись до Державної прикордонної служби України.
На звернення позивача Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 13.08.2015 року № 0.11-3115/0/6-15 повідомила, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено, що Державна прикордонна служба є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.
Не погоджуючись з рішенням Міністерства оборони України, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 24.11.2015 в справі № 372/3965/15-а в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 у справі № 372/3965/15-а постанову Обухівського районного суду Київської області від 24.11.2015 скасовано та прийнято нове рішення. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов`язків військової служби. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов`язків військової служби, згідно з вимогами чинного законодавства України.
04 травня 2017 року позивач повторно звернувся до Міноборони з заявою про виплату йому одноразової допомоги, на що йому останній листом №1489 від 26.05.2017 року відмовив в задоволенні заяви.
У зазначеному листі вказано, що 11.05.2017 року до Військкомату повторно були направлені документи позивача щодо розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 в справі № 372/3965/15-а.
Так, 13.05.2016 року протоколом № 35 Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оскільки витрати, пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, крім того, в поданих документах немає документа про обставини поранення.
Позивач, вважаючи зазначені дії та рішення відповідача протиправними, звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил колишнього СРСР в період з 05.10.1980 по 16.02.1983. Брав участь у бойових діях з 05.10.1982 по 16.02.1983 на території Демократичної Республіки Афганістан.