Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 185/3086/16-к
провадження № 51-1808км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Киричка Г.О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Киричка Г.О. на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 000 грн.
На підставі ст. 55 КК ОСОБА_1 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави вартість судових витрат на залучення експерта в розмірі 2375,20 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи на посаді заступника начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) керівником органу досудового розслідування є начальник відділу органу Національної поліції та його заступники, які діють у межах своїх повноважень), вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності.
Так, 18 грудня 2015 року СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості та розпочато розслідування у кримінальному провадженні № 12015040370003361 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, під час якого було з`ясовано, що тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому спричинені ОСОБА_2
У ОСОБА_1, який достовірно знав про обставини вчинення цього кримінального правопорушення, виник злочинний умисел, спрямований на отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди за непритягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 122 КК.
У період із 20 грудня 2015 року по 31 січня 2016 року (точного часу в ході досудового слідства не встановлено) ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно та в особистих інтересах, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди для себе, у ході зустрічей із ОСОБА_2 неодноразово говорив останньому про те, що кримінальне провадження стосовно нього може бути закрито, якщо той передасть йому грошові кошти в розмірі 500 дол США, однак ОСОБА_2 тоді повідомив, що у нього на даний час відсутні кошти.
Далі ОСОБА_2 за результатами досудового розслідування 31 січня 2016 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, а обвинувальний акт того ж дня скеровано до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.
У ОСОБА_1, який усвідомлював, що не має повноважень вчиняти дії з використанням наданої влади в інтересах інших осіб, а саме приймати рішення про закриття кримінального провадження, однак який відповідно службових відносин був особисто знайомий із суддями Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, наділеними повноваженнями на виконання функцій держави щодо прийняття рішень у кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою виконувати функції держави.
03 лютого 2016 року ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу на отримання неправомірної вигоди для себе, перебуваючи на подвір`ї Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, що на вул. Шевченка, 51 у м. Павлограді, запропонував ОСОБА_2 передати йому неправомірну вигоду для себе у розмірі 10 000 грн за вплив на прийняття суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК. На вказану пропозицію ОСОБА_2 погодився. Цього ж дня приблизно о 19:30 ОСОБА_1, перебуваючи у автомобілі марки ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_1, на вул. Соборній (колишній Леніна), 58 у м. Павлограді, одержав для себе від ОСОБА_2 частину обумовленої раніше суми неправомірної вигоди в розмірі 3000 грн.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на зловживання впливом, ОСОБА_1 04 лютого 2016 року приблизно о 20:30, перебуваючи у тому ж автомобілі на вул. Харківській, 65 у м. Павлограді, одержав для себе від ОСОБА_2 решту обумовленої раніше суми неправомірної вигоди у розмірі 7000 грн за вплив на прийняття суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 122, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вирок місцевого суду залишив без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року змінив у частині призначеного покарання.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 369-2 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 000 грн.
На підставі ст. 55 КК ОСОБА_1 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник Киричок Г.О. просять вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасувати у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрити з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Істотними порушеннями, на думку захисника, є недотримання судами загальних засад кримінального судочинства. Зокрема він зазначає, що місцевий суд під час ухвалення вироку не дотримався положень статей 90, 94, 370, 373, 374 КПК, а апеляційний суд постановляючи ухвалу порушив положення статей 370, 404, 419, 420 цього Кодексу.
Вказують, що суди не дали належної оцінки доказам у кримінальному провадженні та не довели винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК.
Постановляючи ухвалу, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК належним чином не перевірив доводів, викладених у апеляційній скарзі ОСОБА_1, не навів переконливих мотивів на їх спростування та не зазначив підстав, на яких відхилив ці доводи.
Зокрема:
- поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи в апеляційній скарзі, щодо допущених під час досудового слідства порушень КПК;
- апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду щодо допустимості як доказів даних протоколів огляду особи та вручення грошових коштів, оскільки вони були складені з порушенням статей 273, 517 КПК;
- суди не дали належної оцінки показанням свідків у кримінальному провадженні, до того ж зазначені показання не узгоджуються з іншими письмовими матеріалами кримінального провадження;
- протоколи обшуків автомобіля та квартири АДРЕСА_2 складено з порушенням статей 3, 40, 41, 236 КПК;
- суд апеляційної інстанції не дав оцінки недотримання положень ст. 171 КПК під час досудового розслідування, оскільки слідчий і прокурор не звертались до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна під час обшуків 04 та 05 лютого 2016 року;
- суди не встановили джерела походження грошових коштів, використаних для проведення негласних слідчих дій, і того, чи є ці кошти в офіційному обігу;
- суди належно не оцінили висновку експертизи хімічних речовин від 25 березня 2016 року;
- суди не спростовали доводів ОСОБА_1 про наявність провокації в діях працівників прокуратури, поліції та Служби безпеки України. Наведені апеляційним судом аргументи є формальними та не мають належного обґрунтування;
- суди не дали оцінки протоколу контролю за вчиненням злочину від 24 лютого 2016 року, який не відповідає вимогам ст. 246 КПК;
- поза увагою місцевого та апеляційного судів залишилась відсутність у матеріалах кримінального провадження протоколів вручення та огляду засобів спецтехніки для проведення негласних слідчих дій;
- суди належно не оцінили протоколів НСРД від 04 та 05 лютого 2016 року, які складено з порушенням КПК, та не взяли до уваги правових позицій Верховного Суду з цього питання, а органом досудового розслідуванням підчас зазначених слідчих дій не дотримано статей 99, 106, 107 КПК, судові рішення апеляційного суду не містить правової оцінки дослідженого, під час засідань місцевого суду доручення на проведення НСРД. Також усупереч КПК до матеріалів кримінального провадження не долучено оригіналів аудіо, відео записів проведення оперативно-розшукових дій;
- суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги того, що сторона захисту неодноразово як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції заявляла клопотання про проведення фоноскопічної експертизи, у задоволенні якого було відмовлено, що є порушенням ст. 62 Конституції України та позбавило можливості забезпечити належний захист;
- суди не взяли до уваги доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не дотримано положень ст. 290 КПК;
- також суди не взяли до уваги, що на даний момент не можливо притягнути до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК, оскільки примітка статті, яка є невід`ємною її частиною, посилається на пункти 1-3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", втратила чинність 01 вересня 2016 року.