|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 233/2927/18
провадження № 51-2017км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Матолич М. Р.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Коваленка В. В. (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області
від 21 листопада 2019 року та вирок Донецького апеляційного суду від 12 лютого
2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050380000293, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Костянтинівки Донецької області, пенсіонера, жителя цього міста ( АДРЕСА_1, раніше не судимого на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_1 ухвалено залишити у виді тримання під вартою в Державній установі "Бахмутська установа виконання покарань
(№ 6)" до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 21 березня 2018 року.
Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь :
- потерпілого ОСОБА_2 - 8 529,50 грн у рахунок відшкодування матеріального збитку, 300 000 грн моральної шкоди, а загалом 308 529,50 грн;
- потерпілої ОСОБА_3 - 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
- держави - у рахунок відшкодування витрат на залучення експертів (5 720 грн
і 3 140, 20 грн на проведення судової експертизи зброї від 21 травня 2018 року № 2/2-112 та від 02 жовтня 2019 року № 2/2-310 відповідно).
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Як встановлено вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 21 березня 2018 року близько 16 год 00 хв, перебуваючи у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1, у спальній кімнаті сам вживав алкогольні напої.
У цей час до будинку увійшла його дружина ОСОБА_4 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_5 та повідомила ОСОБА_1, що остаточно вирішила жити
з ОСОБА_5 і бажає забрати свої речі. З вказаного приводу між ОСОБА_1,
з одного боку, та ОСОБА_4 і ОСОБА_5, з другого боку, відбулася сварка, в ході якої останні почали ображати ОСОБА_1 . Цього ж дня приблизно о 16 год 10 хв ОСОБА_1, перебуваючи у себе вдома у спальній кімнаті, будучи при цьому в стані алкогольного сп`яніння, взяв у тумбі під телевізором зареєстровану за ним мисливську гладкоствольну рушницю Т03-34ЕР, серія/номер НОМЕР_1, спорядив її двома набоями, після чого пішов у напрямку кухні. З прихожої кімнати через дверний отвір приміщення кухні побачив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і здійснив із вказаної рушниці один прицільний постріл у ділянку грудної клітки ОСОБА_5, після цього зробив декілька кроків у напрямку кухні, таким чином скоротив відстань до ОСОБА_4, та здійснив другий прицільний постріл у ділянку її грудної клітки. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_5 сліпе вогнепальне дробове поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця, лівої легені, хрящової частини 5-7 ребер зліва, правого купола діафрагми, печінки, від яких смерть ОСОБА_5 настала на місці. ОСОБА_4 було заподіяно сліпе вогнепальне дробове поранення грудної клітки справа з пошкодженням правої легені,
5-10 ребер справа, правого плеча з пошкодженням правої плечової кістки, двоглавого м`яза плеча та правої плечової артерії, від яких у кареті швидкої медичної допомоги настала смерть потерпілої.
За вироком Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада
2019 стосовно ОСОБА_1 було скасовано в частині призначеного покарання.
Призначено ОСОБА_1 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді довічного позбавлення волі.
У решті вирок залишено без змін.
Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стосовно порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, засуджений переважно вдається до переоцінки фактичних обставин, описує і аналізує їх та на підставі цього вказує, що суди обох інстанцій неправильно кваліфікували його дії за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК. Зокрема, стверджує, що не мав умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_4 та здійснив у неї постріл випадково, а також, що під час конфлікту між ним та потерпілими не перебував у стані алкогольного сп`яніння, а вживав алкоголь вже після самої події. Крім цього, вказує, що апеляційний суд, призначаючи йому покарання
не врахував того, що він дійсно розкаявся, визнав свою винуватість, сприяв розкриттю злочину, і що постійно піддавався неправомірній поведінці з боку потерпілих.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник підтримали подану скаргу, а прокурор заперечувала проти її задоволення.
Представник потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Шамардін В. М. направив до Суду заперечення, в яких просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року- без зміни.
Своє прохання мотивує тим, що касаційна скарга засудженого містить надумані доводи, а вказані в ній обставини, на які посилається засуджений, були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, потерпілий ОСОБА_2 безпосередньо в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисника, прокурора і потерпілого, перевіривши касаційну скаргу з доповненнями, заперечення представника потерпілих та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За статтею 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин провадження (у тому числі щодо вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, а також умисного вбивства потерпілої
ОСОБА_4 ).
Натомість зазначені засудженим доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який надав їм оцінку в сукупності з іншими доказами.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно
з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів
- з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину,
за який його засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, які визначено ч. 1 ст. 94 КПК.
Так, з вироку вбачається, що суд першої інстанції визнав установленим,
що ОСОБА_1 21 березня 2018 року близько 16 год 00 хв, перебуваючи у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1, у спальній кімнаті сам вживав алкогольні напої. У цей час до будинку увійшла його дружина ОСОБА_4 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_5 та повідомила
ОСОБА_1 , що остаточно вирішила жити з ОСОБА_5 і бажає забрати свої речі.
З вказаного приводу між ОСОБА_1, з одного боку, та ОСОБА_4
і ОСОБА_5, з другого боку, відбулася сварка, в ході якої останні почали ображати ОСОБА_1 . Цього ж дня приблизно о 16 год 10 хв ОСОБА_1, перебуваючи у себе вдома у спальній кімнаті, будучи при цьому в стані алкогольного сп`яніння, взяв у тумбі під телевізором зареєстровану за ним мисливську гладкоствольну рушницю Т03-34ЕР, серія/номер НОМЕР_1, спорядив її двома набоями, після чого пішов у напрямку кухні.
З прихожої кімнати через дверний отвір приміщення кухні побачив ОСОБА_4
та ОСОБА_5 і здійснив із вказаної рушниці один прицільний постріл у ділянку грудної клітки ОСОБА_5, після цього зробив декілька кроків у напрямку кухні та здійснив другий прицільний постріл у ділянку грудної клітки ОСОБА_4 . Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було завдано сліпе вогнепальне дробове поранення грудної клітки від яких настала їх смерть.
Такі дії ОСОБА_1 місцевий суд кваліфікував за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
У суді ОСОБА_1 визнавав факт здійснення пострілів у потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розповідав про те, які причини його спонукали до цього. Аналіз показань ОСОБА_1 свідчить, і на це звернув увагу місцевий суд, що засуджений, хоча
й намагався показати себе у вигідному світлі, применшити свою винуватість, але стосовно основних обставин злочину показав, що в ході сварки у будинку він з неприязні здійснив постріл у ОСОБА_5, а потім, за його версією, випадково вистрілив
у ОСОБА_4 . При цьому стверджував, що вбивати ОСОБА_5 він не хотів, бажав тільки завдати йому шкоди, а в ОСОБА_4 вистрілив випадково, оскільки перечепився через поріг і здійснив постріл у неї, коли стався удар прикладом об підлогу.
Під час слідчих експериментів, що проводилися з ОСОБА_1 22 березня 2018 року та 15 травня 2019 року, останній добровільно розказував та показував, за яких обставин він заподіяв смертельних ушкоджень потерпілим.
При цьому суд, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, зокрема висновок судово-медичної експертизи від 01 липня 2019 року № 14/12/70 та висновок судової експертизи зброї від 02 жовтня 2019 року № 2/2-310, дійшов до переконання, що посилання ОСОБА_1 на заподіяння ним вогнепального поранення потерпілій ОСОБА_4 унаслідок падіння є способом захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене.
Відповідний висновок місцевий суд зробив також на підставі аналізу показань інших учасників кримінального провадження. Так, потерпілий ОСОБА_2, у судовому засіданні повідомив, що 21 березня 2018 року о 16 год 21 хв, коли він їхав з роботи, зателефонувала матір і сказала, що ОСОБА_1 вбив ОСОБА_5 і здійснив постріл у неї, просила щоб він викликав швидку і сам не приїжджав, бо ОСОБА_1 буде стріляти. О 16 год 25 хв був другий дзвінок - мати вказала адресу, бо швидка без зазначення адреси не виїжджала. Потім лікарі сказали, що не зайдуть у будинок, доки не буде поліції. Він зайшов у двір і почув, як мати кричала. Відчинив перші двері, але другі двері не відчинялися. Також вікна були зашторені. Він розбив вікно на кухні і побачив, що ОСОБА_1 сидів на стільці, а мати лежала біля його ніг. Рушницю ОСОБА_1 тримав направленою на двері. Мати кричала, щоб він не заходив, бо ОСОБА_1 буде стріляти. Потім приїхала поліція. Двері зсередини були підперті тілом ОСОБА_5 .
На вмовляння поліції ОСОБА_1 сказав, що прибере рушницю. Крім того, свідок ОСОБА_6 повідомила в судовому засіданні, що вона була присутня як понята на слідчому експерименті, коли ОСОБА_1 розказував та показував, як до нього додому прийшли дружина зі співмешканцем, почали його ображати і він пішов дістав рушницю
і здійснив постріл у чоловіка, а потім у дружину, але в неї стріляти не хотів.
Судово-медичний експерт ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що постріл
у потерпілу ОСОБА_8 стався практично під прямим кутом відносно її положення.
ОСОБА_4 , скоріш за все, закривалася від пострілу рукою і відкрила пахвову ділянку. Стався розліт дробу, частина потрапила у цю ділянку, а частина у плече та плевральну порожнину. Якби постріл був здійснений під іншим кутом відносно потерпілої, то був би інший характер ушкоджень.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд урахував письмові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- протокол огляду місця події від 21 березня 2018 року, відповідно до якого було оглянуто територію домоволодіння та приміщення будинку за місцем проживання ОСОБА_1, де зафіксована обстановка на місці скоєння злочину та оглянутий труп ОСОБА_5
з видимими тілесними ушкодженнями. Також були вилучені мисливська рушниця, набої, предмети і речі, змиви речовини бурого кольору;