ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 200/13243/19-а
адміністративне провадження № К/9901/12705/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №200/13243/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ НП у Донецькій області) з вимогами: визнати протиправним дії ГУ НП у Донецькій області щодо зменшення премії з листопада 2015 року по січень 2019 року на загальну суму 51297,27 грн; стягнути з ГУ НП у Донецькій області на користь позивача заборгованість у вигляді премії з листопада 2015 року по січень 2019 року на загальну суму 51297,27 грн; визнати протиправним дії ГУ НП в Донецькій області щодо невиплати компенсації (грошового забезпечення) за службу в нічний час з листопада 2015 року по січень 2019 року на суму 1295,07 грн; стягнути з ГУ НП в Донецькій області на користь позивача заборгованість у вигляді компенсації (грошового забезпечення) за службу (роботу) в нічний час з листопада 2015 року по січень 2019 року на загальну суму 1295,07 грн; визнати протиправними дії ГУ НП в Донецькій області щодо невиплати грошового забезпечення у вигляді надбавки до посадового окладу у зв`язку з проходженням служби з відомостями та їхніми носіями, що мають ступінь секретності "таємно" та "цілком таємно" з листопада 2015 року по грудень 2018 року на загальну суму 7478,94 грн; стягнути з ГУ НП в Донецькій області на користь позивача заборгованість у вигляді надбавки до посадового окладу у зв`язку з проходженням служби з відомостями та їхніми носіями, що мають ступінь секретності "таємно" та "цілком таємно" з листопада 2015 року по грудень 2018 року на загальну суму 7478,94 грн; визнати протиправним дії ГУ НП в Донецькій області щодо невиплати винагороди в повному обсязі за безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції об`єднаних сил з листопада 2015 року по січень 2019 року на загальну суму 47010,37 грн з розрахунку на місяць; стягнути з ГУ НП в Донецькій області на користь позивача заборгованість у вигляді винагороди за безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції об`єднаних сил з листопада 2015 року по січень 2019 року на загальну суму 47010,37 грн з розрахунку на місяць; стягнути з відповідача кошти за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 24.01.2019 станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення - 527,60 грн і діб фактичної затримки.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 07.11.2015 по 24.01.2019 він проходив службу в ГУ НП в Донецькій області. Проте за час проходження служби отримував грошове забезпечення в меншому розмірі, ніж йому належить. 16 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату коштів, а саме: премії; компенсації за службу в нічний час та у вигляді надбавки за роботу з документами, які мають ступінь секретності; за безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції об`єднаних сил, однак відповідачем листом від 09.10.2019 №Є-167/26/01-2019 відмовлено у вказаних виплатах.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року в справі №200/13243/19-а у задоволенні позову було відмовлено.
4. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
5. Ухвалами Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження в справі та призначено справу до апеляційного розгляду.
6. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року суд зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року в справі №200/13243/19-а до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду в справі №810/451/17.
7. Зупиняючи провадження в справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою від 06 листопада 2019 року Касаційний адміністративний Суд у складі Верховного Суду передав справу №810/451/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 8 частини першої "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, зокрема в постанові від 15 вересня 2015 року (№21-1765а15).
8. Так, у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року (№21-1765а15) зазначено, що відповідно до приписів частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
9. Колегія суддів Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду зазначила, що правовий висновок Верховного Суду України у справі №21-1765а15 є застосовним до спірних правовідносин в справі №810/451/17, однак, на думку колегії, цей правовий висновок Верховного Суду України не узгоджується з підходами (поглядами) Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень статті 117 КЗпП України, висловленими в справі "Меньшакова проти України" (заява №377/02; рішення від 08.04.2010), фактичні обставини якої за суттю теж є подібними до обставин справи №810/451/17.
10. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року було прийнято до розгляду справу №810/451/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
11. Суд апеляційної інстанції вказав, що в справі №810/451/17, як і в цій справі №200/13243/19-а, публічний спір, зокрема, стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
12. За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Великої Палати Верховного Суду в справі №810/451/17 сприятиме повному та об`єктивному розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, а отже, провадження в справі №200/13243/19-а необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду в справі №810/451/17.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про зупинення провадження в справі, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
14. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що зупинення апеляційного провадження є безпідставним і незаконним. Так, скаржник указує, що ухвала Першого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року є невмотивованою та необґрунтованою.
15. Скаржник також наголосив, що в справах №810/451/17 і №200/13243/19 різні правовідносини, які між собою не є тотожними, аналогічними або подібними. Отже, рішення, яке буде прийнято Великою Палатою Верховного Суду в справі №810/451/17, не впливає на результат розгляду справи №200/13243/19.
16. При цьому скаржник звертає увагу, що своєчасність, тобто вирішення публічно-правового спору у розумні строки, поряд з принципами правової визначеності, доступності до правосуддя є одним з ключових елементів принципу верховенства права в адміністративному судочинстві. Зупинення в справі №200/13243/19 не дає можливості вирішення питання по суті спору в розумні строки і позбавляє позивача законного права на справедливий суд.
17. Указану касаційну скаргу надіслано на адресу Верховного Суду 04 травня 2020 року.
18. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
19. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року.
20. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
23. Частиною другою 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі: 1) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов`язковою, - до одужання; 2) знаходження учасника справи у довгостроковому відрядженні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов`язковою, - до повернення з відрядження; 3) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 4) призначення судом експертизи - до одержання її результатів; 5) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції; 6) направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення; 7) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів; 9) розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі; 10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом - до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.