ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 120/1407/19-а
адміністративне провадження № К/9901/30480/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/1407/19-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа: Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України "в/ч 9937) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року (головуючий суддя Бошкова Ю.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя Кузьменко Л.В., судді Совгира Д.І., Франовська К.С.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення нарахування та виплати у період з 01 липня 2015 року по 21 червня 2018 року індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
1.2. зобов`язати Донецько-Луганське регіональне управління державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 21 червня 2018 року;
1.3. визнати протиправною бездіяльність Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 1566) щодо не проведення з 21 червня 2018 року остаточного розрахунку при звільненні із військової служби ОСОБА_1 ;
1.4. зобов`язати Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України (в/ч 1566) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період з 16 січня 2019 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 21 червня 2018 року.
1.5. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що, на його думку, відповідач протиправно проявив бездіяльність щодо не проведення 21 червня 2018 року остаточного розрахунку при звільненні із військової служби ОСОБА_1 . Відтак, оскільки розрахунок здійснено несвоєчасно, позивач звернувся до суду з вимогою щодо виплати середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період з 01 липня 2015 року по 21 червня 2018 року, а також нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за даний період.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою з Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при звільненні з військової служби позивачу протиправно не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 21 червня 2018 року, тому така сума підлягає стягненню на його користь в судовому порядку. Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, оскільки такий розрахунок з позивачем фактично не здійснено, що унеможливлює визначення періоду такої затримки та суми, що підлягає стягненню.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить змінити ці судові рішення та викласти їх в резолютивній частині в новій редакції.
3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно відмовили йому у задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні із військової служби та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 січня 2019 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 21 червня 2018 року. Крім цього, заявив клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 761/30658/15-ц Верховний Суд зазначив про можливість різного тлумачення національними судами статті 117 КЗпП України, також вказав, що судові рішення ним оскаржуються з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції. Вважає, що в спірних правовідносинах наявна виключна правова проблема для необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів.
4. Відповідач подав відзив на цю касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. Наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України № 123-ос від 21 травня 2018 року "По особовому складу" старшого лейтенанта ОСОБА_1 офіцера (оперуповноваженого з оперативно-технічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності) міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Маріуполь) оперативно-розшукового управління звільнено з військової служби у запас за пунктом "а" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року.
6. Згідно з наказом т.в.о. начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України № 155-ос "По особовому складу" від 19 червня 2018 року цей військовослужбовець виключений зі списків особового складу військової частини 1566, знятий зі всіх видів забезпечення та зарахований до військового оперативного резерву першої черги з 21 червня 2018 року.
7. Після звільнення в запас представник ОСОБА_1 - адвокат Балтак Д.М. 19 листопада 2018 року звернувся до Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України із адвокатським запитом №453, у якому просив повідомити чи нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення його довірителю у період з 01 липня 2015 року по 19 червня 2018 року.
8. Листом від 04 грудня 2018 року №11-10828 Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомило адвоката позивача, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2015-2018 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців, тому нарахування індексації грошового забезпечення за період з 2015-2018 роки не проводилось.
9. Вважаючи, що відповідач проявив протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. Згідно із статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
14. Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
15. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
16. Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
17. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
18. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
19. Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
20. Як визначено статтею 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
21. За приписами статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
22. Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри " 101" замінено цифрами " 103".
23. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
24. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
25. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
26. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
27. Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
28. Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.