ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 572/235/17
адміністративне провадження № К/9901/22512/18, №К/9901/22513/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №572/235/17
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Рижого О.А., та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Мацького Є.М., суддів Капустинського М.М., Шидловського В.Б.,
та за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Мацького Є.М., суддів Капустинського М.М., Шидловського В.Б.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Міністерства юстиції України) з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо винесення головним державним виконавцем Єжовим М.В. постанови від 29 грудня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 29266/08, прийнятого 13 лютого 2014 року, про: а) зобов`язання Держави Україна виконати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року в справі №1718/2-а-586/11 та сплатити 2000 євро ОСОБА_1 ; б) із спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми сплатити ОСОБА_1 простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
1.2. скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Єжова М.В. від 29 грудня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 29266/08, прийнятого 13 лютого 2014 року, про: а) зобов`язання Держави Україна виконати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року в справі №1718/2-а-586/11 та сплатити 2000 євро ОСОБА_1 ; б) із спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми сплатити ОСОБА_1 простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Європейський суд з прав людини ухвалив на її користь рішення, яким зобов`язав Україну сплатити їй 2000 євро справедливої сатисфакції та поклав на Україну обов`язок виконати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року в справі № 1718/2-а-586/11.
3. Позивачка зазначала, що вказане рішення національного суду було виконано несвоєчасно та не в повному обсязі, зокрема, під час перерахунку пенсії на виконання рішення національного суду не було враховано факту збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який є базою нарахування відповідних пенсійних виплат, та безпідставно обмежено період, за який відповідна пенсія підлягала перерахунку. Позивачка також наполягала на тому, що за несвоєчасне виконання рішення національного суду їй має бути виплачена пеня відповідно до пункту "б" рішення Європейського суду з прав людини № 29266/08, прийнятого 13 лютого 2014 року.
4. З урахуванням викладеного позивачка зазначає про незаконність рішень і дій відповідача щодо закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини № 29266/08.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Васильєв та інші проти України" від 13 лютого 2014 року (заява № 29266/08 та 248 інших заяв) постановлено: а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; б) із спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
6. Для виконання вказаного рішення ЄСПЛ Департаментом ДВС Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 42618224.
7. 29 грудня 2016 року державним виконавцем Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 42618224 з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 5 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", у зв`язку з фактичним виконання у повному обсязі рішення суду.
8. Постанова від 29 грудня 2016 року була мотивована тим, що на користь позивача відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 24 вересня 2014 року № 5983 було перераховано еквівалент 2000 євро - 34748,63 грн, платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 24 листопада 2015 року № 2807 була сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення ЄСПЛ у розмірі 481,95 грн, платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 27 грудня 2016 року № 5214 позивачеві була перерахована заборгованість за рішенням національного суду в розмірі 42043,29 грн.
9. Уважаючи, що відповідач рішення ЄСПЛ у справі "Васильєв та інші проти України" від 13 лютого 2014 року (заява № 29266/08 та 248 інших заяв) виконав не в повному обсязі, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Сарненського районного суду від 07 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції уважав, що у межах виконавчого провадження № 42618224 рішення ЄСПЛ у справі "Васильєв та інші проти України" від 13 лютого 2014 року (заява № 29266/08 та 248 інших заяв) було виконано у повному обсязі. Водночас позивачка, доводячи зворотнє, доказів на підтвердження своїх аргументів, зокрема, рішення національного суду, про яке йдеться в рішенні ЄСПЛ, не надала.
12. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року, у частині відмови у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними дії та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, скасовано та ухвалено у цій частині нову постанову:
12.1. визнано протиправними дії Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Єжовим М.В. постанови від 29 грудня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ № 29266/08, прийнятого 13 лютого 2014 року;
12.2. скасовано постанову головного державного виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Єжова М.В. від 29 грудня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ № 29266/08, прийнятого 13 лютого 2014 року;
12.3. В іншій частині постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року залишено без змін.
13. Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Васильєв та інші проти України" від 13 лютого 2014 року (заява № 29266/08 та 248 інших заяв) на несвоєчасно виплачені суми, присуджені цим рішенням, нараховується пеня у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
14. Як установив суд апеляційної інстанції, заборгованість за рішенням національного суду позивачці було виплачено несвоєчасно, водночас пеню за несвоєчасність виплати таких сум позивачці перераховано не було.
15. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в спірних правовідносинах підстав уважати, що рішення ЄСПЛ у справі "Васильєв та інші проти України" від 13 лютого 2014 року (заява № 29266/08 та 248 інших заяв) було виконано у повному обсязі.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, позивачка і відповідач оскаржили їх у касаційному порядку.
17. Позивачка у своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
18. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
19. Водночас позивачка зазначає, що суд апеляційної інстанції ухилився від надання оцінки її доводам про те, що сума, яка підлягає сплаті їй відповідно до рішення національного суду, визначена неправильно.
20. Позивачка звертає увагу на те, що долучила до матеріалів справи лист Управління Пенсійного фонду України від 03 лютого 2017 року № 220/03-29, відповідно до якого перерахунок її пенсії на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року у справі №1718/2-а-586/11 було проведено за період з 25 серпня 2010 року по 22 липня 2011 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 серпня 2010 року - 709,00 грн, а в позовній заяві та апеляційній скарзі вона доводила, що в періоді, за який територіальним органом перераховувалася пенсія, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, неодноразово збільшувався.
21. Позивачка також уважає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки її доводам про те, що розмір пенсії та порядок її розрахунку, встановлений їй на виконання рішення суду у справі №1718/2-а-586/11, не міг бути змінений (зменшений) з 23 липня 2011 року у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року №745.
22. Відповідач у своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
23. Відповідач доводить, що платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 24 вересня 2014 року № 5983, № 5214 та від 24 листопада 2015 року № 2807, що були досліджені судом першої інстанції, підтверджується фактичне виконання у повному обсязі рішення ЄСПЛ у справі "Васильєв та інші проти України" від 13 лютого 2014 року (заява № 29266/08 та 248 інших заяв).
24. Відповідач також уважає, що пункт "б" рішення ЄСПЛ у справі "Васильєв та інші проти України" від 13 лютого 2014 року (заява № 29266/08 та 248 інших заяв), де йдеться про обов`язок держави-відповідача виплатити простий відсоток (simple interest) у разі несвоєчасного виконання рішення ЄСПЛ, застосовується виключно до випадків несвоєчасної сплати справедливої сатисфакції і не застосовується до будь-яких сум, що мають бути стягнені внаслідок виконання рішення національного суду.
25. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
26. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
27. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
28. 14 лютого 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
29. За наслідками автоматизованого розподілу касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М, Данилевич Н.А.
30. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 29 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
31. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Смоковичу М.І.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
32. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
33. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
34. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
35. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.