ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29 вересня 2020 року
справа № 280/5389/19
адміністративне провадження № К/9901/22194/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник"
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (судді - Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі № 280/5389/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник"
до Головного управління ДПС у Запорізької області
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізької області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії з призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу № 595 від 30 жовтня 2019 року, визнати протиправним та скасувати наказ №595 від 30 жовтня 2019 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник" на підставі наказу № 595 від 30 жовтня 2019 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник"; визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу № 595 від 30 жовтня 2019 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник"; стягнуто на користь Товариства сплачену суму судового збору в розмірі 3842 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року стягнуто на користь Товариства понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено повністю, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року задоволено, додаткове рішення у справі №280/5389/19 скасовано, в задоволенні заяви Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погоджуюсь з постановою суду апеляційної інстанції Товариством подана касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року, залишивши в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
В касаційні скарзі скаржник вказує, що у позовній заяві від 04 листопада 2019 року був вказаний попередній розрахунок розміру витрат на правову допомогу за складання позовної заяви. Проте, враховуючи той факт, що остаточний розрахунок позивача з Адвокатським об`єднанням "ЛЕГЕС" на момент подачі позовної заяви ще не відбувся та складання акту приймання-передачі послуг було передчасним, належні докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правничу (правову) допомогу, до суду не подавались з поважних причин. 31 січня 2020 року представником позивача було надіслано на адресу Запорізького окружного адміністративного суду заяву про стягнення судових витрат на правничу (правову) допомогу, що підтверджується відповідно до поштової квитанції №6903527339601. Отже, докази на підтвердження понесених витрат були подані до суду в межах строку, встановленого частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач не згоден із позицією суду апеляційної інстанції, зазначеній в оскаржуваній постанові, яка полягає у тому, що обов`язковою умовою для вирішення питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення у справі є подання стороною заяви до закінчення судових дебатів про неможливість подання доказів на підтвердження розміру судових витрат. Апеляційний суд як аргумент для скасування додаткового рішення суду від 24 лютого 2020 року вказав, що матеріали справи не містять заяви позивача, поданої до закінчення судових дебатів, про неможливість подання відповідних доказів, тому заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу, подана 31 січня 2020 року, мала бути залишена судом першої інстанції без розгляду. При цьому апеляційним судом проігноровано той факт, що судові дебати при розгляді справи у спрощеному порядку взагалі не проводились, а позивачем було зроблено попередню заяву про намір стягнення витрат на правничу допомогу у позові.
04 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі №280/5389/19.
18 вересня 2020 року справа №280/5389/19 надійшла до Верховного Суду.
25 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому податковий орган, просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року без змін, з огляду на те, що оскаржуваною постановою правильно встановлено обставини справи та рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.