Постанова
Іменем України
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 207/3313/19
провадження № 51-2052 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040780001189, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 лютого 2018 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 лютого 2018 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн, який не сплатив і повторно, 06 вересня 2019 року, приблизно о 10 год, поблизу будинку №40 по вул. Алтайській у м. Кам`янське Дніпропетровської області знайшов шприц об`ємом 3 мл, заповнений коричневою рідиною до відмітки 1,7 мл, що містить наркотичний засіб "опій ацетильований", тобто придбав наркотичний засіб без мети збути, для власного вживання, та почав зберігати при собі. Цього ж дня, приблизно о 12:47 год, поблизу будинку № 12 по вул. І. Сірка в м. Кам`янське Дніпропетровської області, ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції за вчинення адміністративного правопорушення, та під час особистого огляду у нього було виявлено вищезазначений наркотичний засіб, яким, відповідно до висновку експерта Дніпровського НДЕЦ №1/8.6/3530 від 24 вересня 2020 року, є опій ацетильований масою 1,7411 г, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, в перерахунку на суху речовину масою 0, 0839 г, та метадон, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, масою в перерахунку на суху речовину становить 0, 0033 г.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області Сосков Р. М. просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_1, не застосував положення ст. 71 КК України, що стало наслідком звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, попри не сплату штрафу в розмірі 850 грн. за попереднім вироком. Стверджує, що апеляційний суд в порушення ст. 419 КПК України не обґрунтував своїх висновків та не мотивував рішення про залишення без задоволення його апеляційної скарги з наведених вище підстав.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та вважала, що її слід задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 309 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Відповідно до ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПКУкраїни. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 65 ККУкраїни суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст.53 КК України; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.