Постанова
Іменем України
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 608/1167/18
провадження № 51-1343 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Титаренка Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Захарчука Ю.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 12017210190000214 від 17 квітня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 квітня 2017 року приблизно о 17:00, керуючи технічно справним автомобілем марки "Volkswagen Golf", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою по вул. Мурованка у с. Бичківці Чортківського району Тернопільської області, проявивши неуважність у місці, де видимість через місцевість обмежена на відстані менше 100 м, та порушуючи вимоги пп. "г" п. 10.7 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), згідно з яким розворот забороняється, навпроти магазину "ТЕКО-Маркет" розпочав маневр розвороту, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасниками дорожнього руху. У цей момент по зазначеній автодорозі у напрямку до с. Скородинці Чортківського району Тернопільської області в межах лівої смуги зі швидкістю 50 км/год рухався мотоцикл марки "МТ-10", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Завершивши розворот, ОСОБА_1 почав здійснювати виїзд на проїзджу частину дороги та, не переконавшись у безпечності своїх дій, допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом під керуванням ОСОБА_2 . Унаслідок ДТП останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційні скарги прокурора та захисника залишено без задоволення, а апеляційну скаргу представника потерпілого задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову змінено, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 54 903 грн 60 коп на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Захарчук Ю.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити.
На підтвердження своєї позиції захисник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки висновкам експертиз від 18 липня 2017 року № 5-243/17, від 11 січня 2019 року № 29609/18-52/1272/19-52 та від 05 серпня 2019 року № 679/19-22.
Також захисник вказує на безпідставне врахування судами попередніх інстанцій протоколу огляду місця події від 17 квітня 2017 року, посилаючись на те, що вказаний протокол та схема до нього не відображають усіх обставин подій.
Крім того, захисник посилається на порушення права засудженого ОСОБА_1 на захист, оскільки повідомлення про підозру йому було вручено після проведення усіх слідчих дій, а під час слідчого експерименту від 22 травня 2018 року ОСОБА_1 допитувався як свідок, що суперечить вимогам п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України, а тому такий доказ є недопустимий та безпідставно врахований місцевим судом.
Разом з тим захисник зазначає, що апеляційний суд, задовольняючи цивільний позов потерпілого, залишив поза увагою те, що останній не надав суду доказів на підтвердження того, що придбані ним ліки були використані для лікування травм, отриманих внаслідок ДТП.
Позиції інших учасників судового провадження
На зазначену касаційну скаргу прокурор Бенев`ята С.В. та представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Скакун О.К. подали заперечення, в яких просили подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені щодо засудженого ОСОБА_1 судові рішення - без зміни.
У судовому засіданні прокурор Титаренко Ю. О. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника Захарчука Ю.В., просив залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, одними з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстав, зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 цього Кодексу.
За статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, а саме показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та експерта ОСОБА_5 . Судом також було враховано фактичні дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 17 квітня 2017 року, протоколі огляду місця події від 18 квітня 2017 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 26 серпня 2017 року (за участю потерпілого ОСОБА_2 ), протоколі слідчого експерименту від 22 травня 2018 року (за участю ОСОБА_1 у статусі свідка), протоколі слідчого експерименту від 25 червня 2018 року (за участю ОСОБА_1 у статусі підозрюваного), а також у висновку судово-медичної експертизи від 18 травня 2017 року № 174, висновках автотехнічних експертиз від 30 червня 2017 року № 5-244/17, 03 липня 2017 року № 5-259/17, 18 липня 2017 року № 5-243/17, 15 грудня 2017 року № 5-656/17, висновку автотехнічної експертизи від 05 серпня 2019 року № 679/19-22, та інші докази, досліджені судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності переконливо спростовують доводи захисника про необхідність закриття кримінального провадження.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
На переконання колегії суддів, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.
Що стосується доводів захисника про ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки висновкам експертиз від 18 липня 2017 року № 5-243/17, від 11 січня 2019 року № 29609/18-52/1272/19-52 та від 05 серпня 2019 року № 679/19-22, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Як убачається з вироку, в рамках даного кримінального провадження, зокрема було проведено автотехнічні експертизи від 18 липня 2017 року № 5-243/17 і від 05 серпня 2019 року № 679/19-22, а також судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу від 11 січня 2019 року № 29609/18-52/1272/19-52. Висновки вказаних експертиз були досліджені місцевим судом повною мірою, про що зазначено у вироку. При цьому в ході судового розгляду було допитано експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проводили судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, а також експерта ОСОБА_5, який проводив автотехнічну експертизу від 05 серпня 2019 року № 679/19-22.
Перевіряючи вирок в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з позицією місцевого суду щодо невзяття до уваги саме висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 11 січня 2019 року № 29609/18-52/1272/19-52 та показань експертів, що її проводили, посилаючись на те, що обставини, які не могли дослідити експерти, були встановлені сукупністю інших доказів по справі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи захисника про ненадання судами попередніх інстанцій правової оцінки вказаними висновкам експертів є безпідставними, оскільки зі змісту судових рішень убачається, що зазначені експертизи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій і знайшли своє відображення у загальній оцінці доказів по справі.