Постанова
Іменем України
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 658/4036/18
провадження № 51-2970 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Чагарного М.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Петренка А.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018230190000692 від 12 квітня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Дудчино Каховського району Херсонської області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 квітня 2018 року приблизно о 01:30 без належного дозволу власника, за відсутності передбачених законом підстав проник на огороджену територію подвір`я, розташованого на АДРЕСА_2, та, переслідуючи умисел на порушення конституційного права недоторканності житла, проник до житлового будинку, в якому проживають потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, де перебував до моменту, поки не був виявлений потерпілою ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_1 того ж дня та в той же час, перебуваючи за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розбризкав на потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 легкозаймисту речовину і, тримаючи в руках запальничку, погрожував їм вбивством шляхом підпалу, чим змусив вказаних осіб реально побоюватись за своє життя.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу захисника Петренка А.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Петренко А.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що відповідно до вимог ст. 477 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, однак потерпіла ОСОБА_2 заяву про вчинення стосовно неї злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч.1 ст. 129 КК України, не подавала.
Також захисник звертає увагу Суду на те, що місцевий суд, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, у своєму рішенні безпідставно зазначив, що засуджений порушив недоторканність житла потерпілої ОСОБА_2, оскільки проник до будинку, який належить останній на праві власності, проте, на переконання захисника, суд не врахував того факту, що вказаний у вироку будинок не перебуває у власності потерпілої.
Крім того, захисник вказує, що місцевим судом всупереч вимогам ст. 337 КПК України визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України, однак відповідно до пред`явленого йому обвинувачення дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 129 КК України кваліфіковано окремо за фактом погрози вбивством ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що свідчить про вихід місцевого суду за межі висунутого обвинувачення.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні прокурор Чагарний М.П. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника Петренка А.П., просив залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, а саме показань потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 . Судом також було враховано фактичні дані, що містяться у протоколі огляду місця події від 12 квітня 2018 року, протоколі огляду від 12 квітня 2018 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 10 жовтня 2018 року, висновку судової фізико-хімічної експертизи від 18 липня 2018 року № 900-НР, та інші докази, наведені у вироку.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
На переконання колегії суддів, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України кваліфіковано правильно.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника Петренка А.П. про порушення місцевим судом вимог ст. 337 КПК України, то вони, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.