Постанова
Іменем України
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 740/3158/18
провадження № 51-1595км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Марчук Н.О., Бущенка А.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Руденко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270180000572, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 125 КК до покарання у виді громадських робіт тривалістю 200 годин.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн, у решті позовних вимог відмовлено.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 травня 2018 року близько 12:00, перебував на території домоволодіння АДРЕСА_2, де між ним та ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, схопивши обома руками ОСОБА_2 за голову, завдав їй одного удару коліном по обличчю в ділянку носа, заподіявши їй тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заcуджений вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази та надав їм неправильної оцінки, а суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доводам його апеляційної скарги. Просить судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував його дії, оскільки він не умисно завдав ушкодження потерпілій, а захищав свою тещу від нападу останньої, та допускає, що в його діях є перевищення меж необхідної оборони.
Також засуджений, посилаючись на статтю 37 КК, вказує на заподіяння шкоди через необережність, мотивуючи це тим, що суди неправильно кваліфікували його дії, тобто не застосували закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню.
Крім того, засуджений зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив йому в задоволенні апеляційної скарги, оскільки його дії були спрямовані на захист іншої особи, а тому не можуть бути кваліфіковані за частиною 1 статті 125 КК.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає на нижченаведених підставах.
Мотиви суду
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений указує на неузгодженість доказів у кримінальному провадженні, суперечливість висновків судів, надання переваги одним доказам над іншими тощо. Тобто фактично посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки в касаційному порядку. А тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами.
Крім того, як видно з касаційної скарги, засуджений не оспорює та не заперечує таких обставин, як завдання потерпілій тілесного ушкодження, однак оспорює кваліфікацію дій за частиною 1 статі 125 КК.