Постанова
Іменем України
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 371/1540/16-ц
провадження № 61-1512св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року у складі судді Поліщука А. С. та на постанову Київського апеляційного суду
від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц.,
Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконними (недійсними) наказів, договору оренди та скасування державної реєстрації договору.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 21 серпня 2014 року за результатами розгляду його заяви Головним управлінням Держземагентства у Київській області видано наказ, яким надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 44,6957 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ємчиської сільської ради Миронівського району.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області
від 17 жовтня 2014 року було затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 44,6957 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік.
17 листопада 2014 року було укладено договір оренди земельної ділянки,
а 26 травня 2015 року право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом із тим, позивач дізнався, що відносно земельної ділянки із цим же кадастровим номером Головним управлінням Держземагентства у Київській області видано наказ від 22 вересня 2014 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказ від 30 грудня 2014 року про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 .
Вважав, що зазначені накази видані з порушенням норм чинного законодавства України та права ОСОБА_1 на оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про збільшення позовних вимог (а. с. 177-185, т. 1), з урахуванням якої остаточно просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 22 вересня 2014 року
№ 10-9523/15-14-сг про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 44,6957 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 30 грудня 2014 року
№ 10-15820/15-14-сг про затвердження документації землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, яким надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 44,6957 га (кадастровий номер 3222981800:01:005:0001) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 26 грудня 2016 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про надання в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 44,6957 га, яка знаходиться на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, строком на 7 років;
- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за цим договором, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 липня
2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 11 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 грудня
2016 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2, скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки
від 26 грудня 2016 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових втрат.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2, та скасування його державної реєстрації, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 17 жовтня 2014 року було затверджено документацію із землеустрою, прийнято рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, укладено договір оренди цієї земельної ділянки, право оренди 26 травня 2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а тому договір оренди земельної ділянки
від 26 грудня 2016 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 щодо тієї самої ж земельної ділянки, порушує законне право ОСОБА_1 на користування цією земельною ділянкою.
Відхиляючи доводи відповідача щодо його переважного права на користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції посилався на рішення Миронівського районного суду Київської області від 16 лютого 2016 року у справі № 371/1969/15-ц, з висновком якого погодився Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 27 вересня 2017 року, у якому, зокрема, зроблено висновок про те, що попередні договори від 21 червня 2012 року, 08 червня 2013 року
та 26 березня 2014 року не пройшли державної реєстрації, відповідно не створюють юридичних наслідків та не призводять до виникнення
у ОСОБА_2 переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині визнання незаконними (недійсними) та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 22 вересня 2014 року
№ 10-9523/15-14-сг та від 30 грудня 2014 року № 10-15820/15-14-сг, суди вважали, що вказані накази є ненормативним актом органу державної влади, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а скасування таких актів не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 січня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня
2018 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що ОСОБА_2 оскаржує в касаційному порядку рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року лише в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26 грудня
2016 року, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2, та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки
від 26 грудня 2016 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У березні 2019 року справу № 371/1540/16-ц передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2019 року справу призначено
судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які входять до складу колегії.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, та дійшли помилкового висновку про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації, оскільки вказаним договором, на думку ОСОБА_2, права позивача не порушені.
Суди не звернули належної правової уваги на те, що спірна земельна ділянка була передана в користування ОСОБА_1 без затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що свідчить про недійсність договору оренди, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 . Зазначені обставини досліджуються у справі № 371/1969/15-ц.
Крім того, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки позивач та його представник жодного разу не з`явився до суду, представник позивача подавала до суду клопотання про розгляд за відсутності позивача та його представника саме клопотання про об`єднання однорідних позовів, а не справи, а тому суд повинен був застосувати положення статті 257 ЦПК України та залишити позов без розгляду.
Доводи інших учасників справи
14 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилання на недійсність договору оренди, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1, є безпідставними, оскільки цей договір не є предметом спору у справі.
Доводи касаційної скарги про відсутність порушеного права позивача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки прийняття рішення стосовно однієї і тієї ж земельної ділянки свідчить про недобросовісну поведінку державного органу стосовно ОСОБА_1, як орендаря.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 19 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 44,6957 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області.
Наказом від 21 серпня 2014 року № 10-4842/15-14-сг Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, з орієнтовним розміром 44,6957 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. (а. с. 9, т. 1)
28 серпня 2014 року ОСОБА_2 також звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 44,6 га (рілля), яка розташована за межами населеного пункту села Ємчиха Миронівського району Київської області, в оренду для ведення фермерського господарства.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області
від 22 вересня 2014 року № 10-9523/15-14-сг ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. (а. с. 10, т. 1)
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області
від 17 жовтня 2014 року № 10-8607/15-14-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 44,6957 га (кадастровий номер 32229881800:01:005:0001) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області. (а. с. 11, т. 1)
17 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 44,6957 га (кадастровий номер 32229881800:01:005:0001), розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, строком на 21 рік. (а. с. 13-14, т. 1)
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області
від 30 грудня 2014 року № 10-15820/15-14-сг про затвердження документації землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, яким надано в оренду
ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 44,6957 га. (кадастровий номер 3222981800:01:005:0001) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області. (а. с. 12, т. 1)
29 травня 2015 року проведено державну реєстрацію речового права на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2014 року, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. (а. с. 16, т. 1)
Рішенням державного реєстратора від 18 вересня 2015 року № 24567046 ОСОБА_2 відмовлено у реєстрації оренди земельної ділянки з підстав, що заявлене право вже зареєстроване за ОСОБА_1
26 грудня 2016 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 44,6957 га (кадастровий номер 32229881800:01:005:0001), розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, строком на 7 років. (а. с. 216-219, т. 1)
Між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 укладено акт прийому-передачі об`єкта оренди без дати.
(а. с. 220, т. 1)
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір оренди зареєстровано 26 грудня 2016 року. (а. с. 221, т. 1)
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.