Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 201/11402/18-ц
провадження № 61-9409 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада
2019 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2018 року акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2007 року між банком
та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами
якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 10 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана
ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг
і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок
чого станом на 07 жовтня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 28 438,27 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту - 4 758,04 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 14 209,49 грн; заборгованість за пенею - 7 640,35 грн; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штраф (процентна складова) у розмірі 1 330,39 грн.
Посилаючись на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором
від 05 жовтня 2007року у розмірі 28 438,27 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 29 листопада 2019 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що доданий до позовної заяви витяги з Умов
та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку не містить підпису відповідача, а тому не можуть бути належними, допустимими і достатніми доказами ознайомлення його з вказаними Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, а також погодження сторонами істотних умов кредитного договору у письмовій формі, як це передбачено статтями 207, 1055 ЦК України. Таким чином, банком не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем у порядку, передбаченому законом, доведення до відома останнього положень цього договору та погодження всіх його істотних умов та обґрунтованості розрахунку заборгованості.
Короткий зміст судового постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада
2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року у розмірі 4 758,04 грн, що складається із тіла кредиту. У решті позову банку відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що банком доведено наявність укладеного між сторонами кредитного договору, проте не доведено факт досягнення між сторонами домовленостей про сплату процентів, комісії та неустойки, що передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, так як вони не містять підпису позичальника, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 жовтня 2007 року шляхом підписання заяви-анкети. При цьому апеляційний суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що відповідно до довідки банку
від 05 жовтня 2007 року про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна", 55 днів пільгового періоду", яка міститься у матеріалах справи та підписана позичальником, вбачається, що сторони погодили розмір базової процентної ставки за користування кредитом
у 1,9% на місяць (нараховується на залишок непростроченої заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік). Разом з тим, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку, а, оскільки строк дії кредитної картки закінчився 05 жовтня 2008 року і заборгованість за процентами згідно розрахунку банку станом на 05 жовтня 2008 року відсутня, то підстав для стягнення процентів відповідно до довідки про умови кредитування немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року у малозначній справі відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та витребувано її матеріали
із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року справу за позовом
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди не дослідили належним чином анкету-заяву та інші надані докази й дійшли помилкового висновку про відсутність доказів, що саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку ознайомився відповідач. Сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, оскільки відповідач був повідомлений про умови кредитування, процентну ставку за користування кредитними коштами
й інші санкції за порушення умов договору, що зазначено у довідці про умови кредитування, яка підписана позичальником та наявна у матеріалах справи. При цьому, відповідач активно користувалася кредитними коштами
та частково сплачував заборгованість, що підтверджено випискою
за рахунком. Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що кредитна картка діяла до 05 жовтня 2008 року, а тому зі спливом строку кредитування припинилося право банку нараховувати проценти. Суд не врахував, що у матеріалах справи міститься довідка банку про видані відповідачеві кредитні картки, з якої вбачається, що первісно видана кредитна картка діяла до останнього дня вересня 2011 року, а тому не зрозуміло, з яких саме міркувань виходив суд апеляційної інстанції, вказуючи, що кредитна картка, яка видана відповідачеві, діяла до 05 жовтня 2008 року.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 жовтня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк",
та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 10 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана
ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг
і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг
(а. с. 13).
У наданій банком довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна", 55 днів пільгового періоду" від 05 жовтня 2007 року, яка підписана ОСОБА_1, зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (1,9%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а. с. 14).
ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок
чого станом на 07 жовтня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 28 438,27 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту - 4 758,04 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 14 209,49 грн; заборгованість за пенею - 7 640,35 грн; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штраф (процентна складова) у розмірі 1 330,39 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.