Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/40427/16-ц
провадження № 61-7972св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Кредит Європа Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М.,
Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство "Кредит Європа Банк"
(далі - ПАТ "Кредит Європа Банк", банк) звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 серпня 2008 року між ПАТ "Кредит Європа Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 160 000,00 доларів США. Чоловік позичальника ОСОБА_2 надав згоду на укладання кредитного договору. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 1 860 039,79 грн. 13 липня 2015 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного судового рішення, згодом накладено арешт на все майно боржника. Зазначав, що ОСОБА_1, достовірно знаючи про наявність судового рішення про стягнення з неї заборгованості на користь банку, 28 вересня 2015 року уклала договір дарування належної їй та її чоловіку ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 на користь своєї дочки ОСОБА_3 . На думку позивача, боржник порушив норми публічного права, а тому договір дарування в силу положень статей 203, 215 ЦК України є недійсним.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 28 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А. В.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 березня
2017 року у задоволенні позову ПАТ "Кредит Європа Банк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених нормами ЦК України, є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено, що неможливість виконання судового рішення щодо стягнення грошових коштів на користь банку настала у зв`язку із укладенням договору дарування квартири.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Кредит Європа Банк" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовано всі обставини справи, доказам надана належна правова оцінка, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Спірна квартира не є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки відповідач стверджує, що вона є його особистою власністю, а банк в установленому порядку не визначив частку боржника у цій квартирі.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу
ПАТ "Кредит Європа Банк" задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 рокускасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції слугувало те, що вирішуючи спір, апеляційний суд зазначеного не врахував, не встановив обставин, якими спростовується презумпція спільності права власності подружжя на квартиру, що була відчужена за спірним договором дарування, не надав оцінку правовстановлюючому документу на спірну квартиру, датованому
15 квітня 2002 року (т. 1, а. с. 21) та копії свідоцтва про шлюб, який зареєстрований 03 вересня 1988 року (т. 1. а. с. 20), не з`ясував чи надавала ОСОБА_1 письмову згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на відчуження спірної квартири та чи мала вона та її чоловік право здійснювати відчуження квартири, яка набута у власність під час перебування у шлюбі, за наявності постанови державного виконавця про арешт всього майна боржника ОСОБА_1, не звернув увагу, що договір дарування укладено між близькими родичами (батьком та дочкою) після ухвалення та звернення до виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса копії договору дарування квартири
від 28 вересня 2015 року та належним чином посвідченої згоди подружжя дарувальника (т. 1, а. с. 27-28), а справа була розглянута за відсутності в матеріалах справи копії спірного договору, визнання недійсним якого було предметом позову у цій справі.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду після повторного апеляційного перегляду справи
Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Кредит Європа банк" задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що посвідчений
28 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 5129.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Кредит Європа Банк" судовий збір у розмірі по 2 273,70 грн, з кожного окремо.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що при укладенні 28 вересня 2015 року договору дарування квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, який діяв за письмової згоди своєї дружини ОСОБА_1, порушив заборону державного виконавця щодо реалізації (відчуження) арештованого майна, а тому даний договір дарування, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України, оскільки його укладення між сторонами та перехід до іншої особи права власності на це майно унеможливлює звернення стягнення на нього при виконанні судового рішення, чим порушує права позивача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 квітня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 березня
2019 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не визначено дійсну правову природу походження квартири. Висновки суду зроблені на припущеннях. Відсутнє порушення заборони державного виконавця щодо реалізації (відчуження) арештованого майна, оскільки на момент укладення договору дарування була відсутня така заборона на це майно, та дарувальнику не було відомо про наявність будь-яких заборон. Права та інтереси банку не було порушено.
Доводи інших учасників справи
13 червня 2019 року АТ "Кредит Європа Банк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду
від 21 березня 2019 року залишити без змін.
Додаткові аргументи заявника
25 травня 2020 року ОСОБА_2 подав до Верхвоного Суду письмові пояснення, у яких просить вимоги викладені у касаційній скарзі задовольнити.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Києва.
У травні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у письмових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи
01 серпня 2008 року між ПАТ "Кредит Європа Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту № 00014-МL-000000000223 на суму кредиту у розмірі 160 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних на строк до 01 серпня 2023 року.
З метою забезпечення виконання умов даного договору, цього ж дня було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2015 року у справі № 761/31846/14-ц стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ "Кредит Європа Банк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 1 860 039,79 грн, а також судовий збір у розмірі