Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 428/6685/19
провадження № 61-7985св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Єрмакова Ю. В., Коновалової В. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина та вказав, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом.
До складу спадщини входить призначена, нарахована пенсія, яка належала ОСОБА_2, але не була ним одержана.
Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2, позивач звернувся з заявою до Сєвєродонецького міського приватного нотаріуса Фесенка О. М., який 26 грудня 2018 року зареєстрував у спадковому реєстрі спадкову справу № 63558244.
13 грудня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області з заявою про виплату йому нарахованої, але не одержаної пенсії, яка належала його батьку.
19 грудня 2018 року відповідачем відмовлено у виплаті недоодержаної пенсії, посилаючись на статтю 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Приватним нотаріусом в межах спадкової справи № 63558244 від 26 грудня 2018 року було направлено запит на адресу відповідача стосовно розміру недоотриманої пенсії батька позивача, однак відповідач у своїх листах не вказав ні розміру недоотриманої пенсії, ні період за який його батько не отримав пенсію.
ОСОБА_1 посилаючись на статі 392, 1227 ЦК України просив визнати за ним право власності на спадкове майно за законом на пенсію, яка була призначена, нарахована та належала ОСОБА_2, але не була ним одержана та зобов`язати відповідача її виплатити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме - пенсію, яка була призначена, нарахована та належала його батькові ОСОБА_2, але не була ним одержана за життя.
Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 пенсію, яка була призначена, нарахована та належала його батькові ОСОБА_2, але не була ним одержана за життя, у розмірі
104 620,97 грн.
Стягнуто з Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач відповідно Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" та статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії, яке є спадковим майном.
Постановою Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області задоволено.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію та зобов`язання її виплатити відмовлено.
Судовий збір сплачений Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Луганській області за подачу апеляційної скарги в сумі 1 569,30 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що в даному випадку спеціальним законом, який підлягає до застосування є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який встановлює правило, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 травня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року та залишити в силі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 листопада 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач згідно норм чинного національного законодавства має право на отримання, в порядку спадкування за законом нарахованої, але не виплаченої пенсії.
Доводи інших учасників справи
11 червня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
15 червня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач у визначений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2
13 грудня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про виплату недоодержаної пенсії батька.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2
25 березня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Сєвєродонецького нотаріального округу Луганської області Фесенко О. М. із заяво про видачу свідоцтва про право на спадщину.
25 березня 2019 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького нотаріального округу Луганської області Фесенко О. М. позивачу видані свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобілі.
28 березня 2019 року приватним нотаріусом витребувано із Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області інформацію про розмір пенсії, яка не була отримана за життя ОСОБА_2 .
На запит приватного нотаріуса Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 10 квітня 2019 року № 5207/03-02 повідомило, що відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.
Згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29 серпня 2019 року № 12895/03-02 ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який знятий з обліку у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсія виплачена по 29 лютого 2016 року і сума невиплаченої пенсії складає
104 620,97 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що в даному випадку спеціальним законом, який підлягає до застосування є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який встановлює правило, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.