Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 522/14241/17
провадження № 61-3960св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
тертя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіна Тетяна Олександрівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2018 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого
2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
Калараша А. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіна Т. О., про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення майна у власність, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, виселення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 набув право власності на ізольовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,7 кв.м, у тому числі житловою площею 36,8 кв.м на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. від 16 лютого 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3189, який був зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості
15 березня 2002 року, номер запису 488 в книзі 430-80.
26 лютого 2016 року на ім`я ОСОБА_4 видане свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 282, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т. О., згідно якого ОСОБА_4 прийняла в спадщину квартиру за адресою:
АДРЕСА_2 , загальною площею 63,7 кв.м після смерті ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа
№ 7/2016. У вказаному свідоцтві зазначено, що ОСОБА_4 є дружиною позивача. При цьому, позивач ніколи не перебував у шлюбі з ОСОБА_4
25 березня 2016 року спірну квартиру придбала ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 25 березня 2016 року № 726, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В. Позивач вказує, що зазначені правочини є недійсними, порушують право власності позивача на його майно.
ОСОБА_3 просив:
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2016 року, зареєстроване в реєстрі за
№ 282, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т. О., видане на ім`я ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_1, загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м;
- скасувати реєстрацію права власності на кв.
АДРЕСА_1 , загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, за ОСОБА_4, проведену на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 лютого 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 282, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т. О.;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу кв.
АДРЕСА_1 , загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за
№ 726, посвідчений 25 березня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В.;
- застосувати наслідки недійсності правочину - скасувати реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_1, загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, за ОСОБА_2, проведену на підставі недійсного договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого в реєстрі за № 726, посвідченого 25 березня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В.;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь громадянина Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_5 під АДРЕСА_1, загальною площею
63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, та повернути у власність громадянина Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_3 права власності на кв. АДРЕСА_3 ;
- усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження його майном - кв. АДРЕСА_1, загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, шляхом виселення ОСОБА_2 разом з усіма проживаючими з нею особами з квартири під АДРЕСА_1 ;
- встановити порядок виконання рішення суду, яким вказати про те, що дане рішення суду є підставою для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 282, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т. О., видане на ім`я
ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_1, загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 726, посвідчений 25 березня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В.
Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь громадянина Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_3 квартиру під
АДРЕСА_1 , загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, та повернуто у власність громадянина Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_3 квартиру під № АДРЕСА_3 .
Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження майном - квартирою під АДРЕСА_1, загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири під
АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 130,00 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Встановлено порядок виконання рішення суду, відповідно до якого:
- скасовано реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, за ОСОБА_4, проведену на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 лютого 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 282, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т. О.;
- скасовано реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, за ОСОБА_2, проведену на підставі недійсного договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого в реєстрі за № 726, посвідченого 25 березня
2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В.;
- зареєстровано за громадянином Федеративної Республіки Німеччина -
ОСОБА_3 право власності на квартирою під
АДРЕСА_1 , загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира вибула з власності позивача ОСОБА_3 незаконно та поза його волею, у порушення частини третьої статті 203 ЦК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем та його представником не надано доказів того, що спірна квартира раніше належала саме ОСОБА_3 . За текстом договору дарування від 16 лютого 2002 року неможливо ідентифікувати позивача. Відомості про особу позивача в судовому засіданні було встановлено на підставі паспорта громадянина Німеччини, який не дає змоги встановити, що позивач є тією особою, якій 16 лютого 2002 року було подаровано спірну квартиру, а також особою, якій належить свідоцтво про народження ОСОБА_3 . Вимоги про витребування майна від добросовісного набувача позивач не заявляв, що свідчить про вихід судом за межі заявлених вимог. Суд повинен був застосувати правила статті 387 ЦК України, а не положення статті 388 ЦК України. Позивачем неправильно визначено суб?єктний склад учасників справи, не залучено ОСОБА_4 .
Доводи інших учасників справи
03 квітня 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_10 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.
26 квітня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду заперечення на відзив на касаційну скаргу, у якому просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня
2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
20 травня 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_10 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду заперечення на заперечення на відзив на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Приморського районного суду міста Одеси.
У березні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відмовлено представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_10 у задоволенні клопотання про здійснення розгляду справи за участю сторін.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на відзив на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на заперечення на відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи
16 лютого 2002 року ОСОБА_3 набув право власності на ізольовану квартиру під номером АДРЕСА_1, загальною площею 63,7 кв.м, у тому числі житловою площею 36,8 кв.м на підставі договору дарування укладеного зі ОСОБА_11, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. від 16 лютого 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3189, який був зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості
15 березня 2002 року, номер запису 488 в книзі 430-80. Оригінал даного договору зберігається у ОСОБА_3 та надавався для огляду відповідачеві.
ОСОБА_11 є матір`ю ОСОБА_3
26 лютого 2016 року на ім`я ОСОБА_4 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т. О. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 282, згідно якого
ОСОБА_4 прийняла в спадщину квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 63,7 кв.м, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа № 7/2016. У вказаному свідоцтві зазначено, що ОСОБА_4 є дружиною позивача.
25 березня 2016 року ОСОБА_4 передала право власності на спірну квартиру ОСОБА_2, яка придбала зазначену квартиру згідно договору купівлі-продажу від 25 березня 2016 року № 726, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В.
Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на підставі свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, актовий запис 5876, місце реєстрації Перший Приморський відділ реєстрації цивільного стану Одеського міського управління юстиції та свідоцтва про шлюб між ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 , серії НОМЕР_2, актовий запис 809, місце реєстрації Перший Приморський відділ реєстрації цивільного стану Одеського міського управління юстиції, що вбачається з копії матеріалів спадкової справи № 7/2016 майна померлого ОСОБА_3 .
У відповіді Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 4938/47-25 від 29 липня 2017 року на адвокатській запит № 5-07/17
від 21 липня 2017 року зазначено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян відсутні актові записи про державну реєстрацію смерті на ОСОБА_3 та шлюбу на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Під час перевірки бланків свідоцтв про смерть серії НОМЕР_1 та про шлюб серії НОМЕР_2 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, було виявлено декілька свідоцтв про смерть та шлюб з ідентичними серіями свідоцтв та їх номерами, але відомості про громадян, місце реєстрації, державні органи, що видавали свідоцтва та дати видачі свідоцтв - не співпадають із даними, зазначеними в ксерокопіях свідоцтв, які додавались до адвокатського запиту: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Факт того, що ОСОБА_3 живий судом встановлено на підставі зокрема, свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Писаренко Є. С. від 15 березня 2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 763.
ОСОБА_3 особисто з?являвся в судові засідання, надавав суду оригінал паспорту громадянина Федеративної Республіки Німеччина, копія якого разом з перекладом на українську мову міститься в матеріалах справи.
ОСОБА_3 ніколи не укладав шлюб з ОСОБА_4, а свідоцтво про шлюб між ними та свідоцтво про смерть ОСОБА_3 - не видавались, актових записів про це не існує.