Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 522/19956/18
провадження № 61-18388св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Виконавчий комітет Одеської міської ради,
третя особа - Одеська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 січня 2019 року у складі судді Бойчука А. Ю., постанову Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 січня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа: Одеська міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання свідоцтва недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового підвального приміщення загальною площею 50 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2010 року.
Виконавчий комітет Одеської міської ради рішенням від 18 вересня 2006 року № 453 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси" на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-1 "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" та розпорядження міського голови від 20 січня 2003 року № 59-01р "Про оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна" доручив Комунальному підприємству "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" провести технічну інвентаризацію об`єктів нежитлового фонду комунальної власності, зокрема, підвального приміщення № 601, площею 45,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі рішення від 18 вересня 2006 року № 453 на спірний об`єкт нерухомого майна видано свідоцтво про право власності від 15 січня 2009 року.
Вважає, що вказане рішення органу місцевого самоврядування порушує її право як власниці спірного нерухомого майна.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси", в частині окремого об`єкту нежитлового фонду - підвального приміщення № 601 площею 45,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності / НОМЕР_1 / від 15 січня 2009 року на нежитлові приміщення підвалу № 601, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 вересня 2006 року № 453.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, який припинив свою дію шляхом його виконання, тому його скасування не є належним способом захисту прав позивачки.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого і апеляційного судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували питання фактичної передачі Одеській міській раді спірного нерухомого майна від виконавчого комітету Одеської обласної ради та не враховували норми законодавства, які регулюють порядок набуття такого права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
27 грудня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу продажу від 14 травня 2010 року, укладеного із ОСОБА_2, є власником нежитлового підвального приміщення загальною площею 50 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" весь житловий і нежитловий фонд перейшов до комунальної власності.
Територіальна громада м. Одеси набула право власності на спірний об`єкт нерухомості на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 та прийнятим на її виконання рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області".
На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України та вказаного рішення Одеської обласної ради виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення від 18 вересня 2006 року № 453 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси", яким доручено КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості провести технічну інвентаризацію об`єктів нежитлового фонду (пункт 1.1 рішення), виготовити технічні паспорти, свідоцтва про право власності та провести державну реєстрацію права комунальної власності на них (пункти 1.2., 1.3. рішення).
На підставі рішення від 18 вересня 2006 року № 453 на спірний об`єкт нерухомого майна видано свідоцтво про право власності від 15 січня 2009 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.