ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 807/259/16
адміністративне провадження № К/9901/4955/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №807/259/16
за позовом ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
про стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Калинич Я.М.)
і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Макарика В.Я., суддів Большакової О.О., Глушка І.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2016 року звернулася з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі - "РВ Фонду держмайна по Закарпатській області"), в якому, з урахуванням уточнень, наданих 16 червня 2017 року, просила стягнути з відповідача на її користь:
- невиплачену заробітну плату на загальну суму: 1040,14 грн, яка складається з: 448,35 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 січня до 1 лютого 2016 року у зв`язку з несвоєчасним поновленням на роботі і 591,79 грн недоплаченої частини грошової компенсації за невикористану відпустку;
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 лютого 2016 року до набрання рішенням суду законної сили із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі: 89,67 грн.
В обґрунтування позову в частині компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 вказує, що відповідач не доплатив їй 591,79 грн такої компенсації, оскільки обрав неправильний алгоритм розрахунку суми цієї компенсації, а саме: застосував дванадцятимісячний період (згідно пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - "Порядок №100"), який передував звільненню позивачки і який є часом її вимушеного прогулу. Натомість ОСОБА_1 вважає, що РВ Фонду держмайна по Закарпатській області повинен був обрати для розрахунку компенсації за невикористану відпустку дванадцятимісячний період, протягом якого позивачка фактично працювала, тобто за період з листопада 2013 року до жовтня 2014 року (у листопаді 2014 року ОСОБА_1 була поновлена на роботі за рішенням суду).
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 січня до 1 лютого 2016 року у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про поновлення на роботі, то ОСОБА_1 вказує, що 25 січня 2016 року відповідач протиправно поновив її на тимчасовій, а не постійній посаді, а з наказом від 26 січня 2016 року про поновлення на постійній посаді вона ознайомилася лише 29 січня 2016 року. Тому вважає, що має право на оплату вимушеного прогулу в сумі: 448,35 грн на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") за 5 днів, а саме: з 25 до 29 січня 2016 року включно.
У зв`язку з тим, що вказані суми компенсації за невикористану відпустку і за час вимушеного прогулу через несвоєчасне поновлення на роботі відповідач не виплатив їй у день звільнення - 1 лютого 2016 року, то ОСОБА_1 вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статей 116, 117 КЗпП України за період з моменту звільнення до дня набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа за позовом ОСОБА_1 до РВ Фонду держмайна по Закарпатській області з указаним предметом позову розглядалася судами неодноразово.
Так, у квітні 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача:
- невиплаченої заробітної плати, з урахуванням уточнень позовних вимог, наданих у травні 2016 року, на загальну суму: 1761,48 грн (складається з: 537,96 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 до 1 лютого 2016 року у зв`язку з несвоєчасним поновленням на роботі; 823,36 грн недоплаченої частини грошової компенсації за невикористану відпустку; 400,16 грн надбавки в розмірі 30% за жовтень і листопад 2014 року);
- середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 1 лютого 2016 року до набрання рішенням суду законної сили із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі: 89,67 грн.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 13 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року, позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 :
- суму невиплаченої заробітної плати при звільненні у розмірі: 400,16 грн;
- розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі: 1036,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмов.
Щодо заробітної плати у розмірі: 400,16 грн, то відповідач визнав ці позовні вимоги і суди їх задовольнили як обґрунтовані. Стосовно інших вимог суди дійшли таких висновків: (1) РВ Фонду держмайна по Закарпатській області обрав правильний алгоритм розрахунку суми компенсації позивачці за невикористану відпустку, а тому вона має право лише на суму в розмірі: 1956,41 грн, яку відповідач і виплатив; (2) РВ Фонду держмайна по Закарпатській області вжив усіх необхідних заходів щодо поновлення позивачки на роботі вчасно, проте вона не погодилася із наказом від 25 січня 2016 року, яким її поновлено тимчасовій посаді, а у період з 26 січня до 1 лютого 2016 року була відсутня на роботі, на зв`язок не виходила, тому копію наказу від 26 січня 2016 року про поновлення на постійній посаді отримала поштою 29 січня 2016 року. Викладені обставини, на переконання судів, підтверджують необґрунтованість позовних вимог в частині середнього заробітку за несвоєчасне поновлення на роботі.
Вказані судові рішення переглянув Вищий адміністративний суд України і ухвалою від 17 травня 2017 року залишив їх без змін у частині стягнення 400,16 грн невиплаченої заробітної плати (30% надбавки за жовтень, листопад 2014 року). Однак суд касаційної інстанції скасував вказані рішення у частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі: 1036 грн і відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення 537,96 гривень середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2016 року до 1 лютого 2016 року у зв`язку з несвоєчасним поновленням на роботі та 823,36 гривень недоплаченої частини грошової компенсації за невикористану відпустку, а справу у цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала Вищого адміністративного суду України у частині позовних вимог, справу в яких направлено на новий розгляд, мотивована тим, що: (1) надаючи оцінку правомірності розрахунку відповідачем суми компенсації за невикористану відпустку, суди послалися на формулу, визначену пунктом 7 Порядку №100, проте не здійснили відповідного розрахунку на підставі цієї формули, не встановили число календарних днів відпустки, за які вона має право на компенсацію, конкретний період для розрахунку; (2) суди не звернули увагу на те, що 25 січня 2016 року позивачка була поновлена не на тій посаді, з якої була незаконно звільнена (оскільки відповідач поновив її на тимчасовій посаді), а отже приступити до виконання своїх обов`язків вона могла лише після видачі відповідного наказу, доведеного їй під підпис, чого відповідач вчасно не зробив; (3) суди дійшли передчасного висновку про те, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить: 1036 гривень, оскільки частина позовних вимог у цій справі розглянута судами без з`ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і правильність такого вирішення може вплинути на розмір вказаної виплати.
Крім того, Вищий адміністративний суд України зауважив, що вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суди попередніх інстанцій не звернули уваги на доводи позивачки про те, що на розмір такого стягнення також впливають невиплачені їй на час звільнення кошти на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року, які мали бути їй виплачені відповідачем при звільненні 1 лютого 2016 року, а не після цієї дати, що свідчить про неповний розрахунок на день звільнення.
Після надходження справи до суду першої інстанції для нового розгляду позивачка зменшила позовні вимоги в частині сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу за несвоєчасне поновлення на роботі з 537,96 грн до 448,35 грн і недоплаченої частини грошової компенсації за невикористану відпустку з 823,36 грн до 591,79 грн.
За результатами нового розгляду Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив постанову від 26 липня 2017 року, якою позов ОСОБА_1 задовольнив, стягнув з відповідача на її користь:
- невиплачену заробітну плату на загальну суму: 1040,14 грн (448,35 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за несвоєчасне поновлення на роботі і 591,79 грн недоплаченої частини грошової компенсації за невикористану відпустку);
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 лютого до 26 липня 2017 року у розмірі: 33177,90 грн.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2017 року змінив постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року в частині стягнення з РВ Фонду держмайна по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 1 лютого 2016 року до 26 липня 2017 року у сумі: 33177,90 грн, виклавши в наступній редакції: "Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 1 лютого 2016 року до 26 липня 2017 року у сумі: 33177, 90 грн без урахування всіх обов`язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітку".
Вказані судові рішення мотивовані тим, що: (1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислений судом у зв`язку з поновленням позивачки на роботі (постанова Закарапатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі №807/3/15) не може бути взятий для обрахунку компенсації за невикористану відпустку, оскільки згідно підпункту "е" пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №100 середній заробіток за час вимушеного прогулу є компенсаційною виплатою, а тому не входить в розрахунок середньої зарплати для визначення сум компенсації за невикористану відпустку. Відтак суди погодилися з доводами ОСОБА_1 про необхідність застосування для обрахунку вказаної компенсації періоду з листопада 2013 року до жовтня 2014 року, тобто за фактично відпрацьований позивачкою час до моменту її звільнення у листопаді 2014 року, що є підставою для стягнення на її користь 591,79 грн недоплачених коштів компенсації за невикористану відпустку; (2) згідно наданого відповідачем розрахунку заробітної плати позивачки РВ Фонду держмайна по Закарпатській області не оплатив їй дні роботи з 25 до 29 січня 2016 року включно, а тому ОСОБА_1 має право на середній заробіток за п`ять днів у сумі: 448,35 грн; (3) за період з 1 лютого 2016 року (день звільнення) до 26 липня 2017 року (дата постанови суду першої інстанції за результатами нового розгляду) позивачка має право на 33177,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (370 днів х 89,67 сердньоденного заробітку, встановленого постановою Закарапатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі №807/3/15).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі РВ Фонду держмайна по Закарпатській області, вказуючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 в сумі: 89,67 грн середнього заробітку за 25 січня 2016 року (час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі) і 977,87 грн середньоденної заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Щодо порушення судами матеріального права відповідач вказує на таке:
- суди не врахували, що згідно статті 2 Закону України "Про державну службу" відповідач поновив позивачку на рівнозначній посаді, а отже прийняття 26 січня 2016 року наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі в силу роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у постанові від 6 листопада 1992 року №9, є належним виконанням постанови Закарапатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі №807/3/15. Відтак позивачка має право на оплату середнього заробітку за несвоєчасне виконання вказаного судового рішення лише за 25 січня 2016 року у розмірі: 89,67 грн;
- суди безпідставно застосували підпункт "е" пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №100, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу, на думку скаржника, не є компенсаційною виплатою. Натомість суди не застосували положення абзацу четвертого пункту 3 Порядку №100, якими врегульовано особливості обчислення середнього заробітку для виплати компенсації за невикористану відпустку і згідно яких для обчислення цієї компенсації включаються суми вимушеного прогулу працівника;
- стягуючи з відповідача 33177,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суди не застосували принцип співмірності. Оскільки відповідач вчасно не розрахувався з ОСОБА_1 лише в частині суми 89,67 грн, то вважає, що на користь позивачки необхідно стягнути 977,87 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стосовно порушення норм процесуального права, то РВ Фонду держмайна по Закарпатській області вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував надані відповідачем пояснення від 27 вересня 2017 року №10-11-02503 до розрахунку належних позивачці виплат, чим порушив вимоги статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року. Також скаржник вказує на порушення цим судом вимог частини першої статті 30 КАС України щодо обов`язку суддів заявити самовідвід, оскільки та ж колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, що прийняла оскаржувану постанову від 28 вересня 2017 року у цій справі, постановила ухвалу в іншій справі між цими ж сторонами про скасування наказів за результатами дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 .
У відзиві на касаційну скаргу позивачка повністю погоджується з мотивами, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях і просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України, а також суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі №807/3/15 (набрала законної сили 22 лютого 2016 року) визнано протиправним і скасовано наказ РВ Фонду держмайна України по Закарпатській області від 28 листопада 2014 року №122-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено її на роботі на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу РВ Фонду держмайна України по Закарпатській області з 29 листопада 2014 року і стягнуто на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 29 листопада 2014 року до 22 січня 2016 року в розмірі: 25645,62 грн за виключенням обов`язкових платежів. Також цією постановою стягнуто з РВ Фонду держмайна України по Закарпатській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі: 2500 грн і допущено негайне виконання постанови в частині поновлення позивача на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі: 2017,58 грн.
Наказом начальника РВ Фонду держмайна України по Закарпатській області від 25 січня 2016 року №5-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року скасовано наказ від 28 листопада 2014 року №122-к "Про звільнення ОСОБА_1 " і поновлено позивачку з 29 листопада 2014 року на посаді головного спеціаліста сектору правового забезпечення на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до дня виходу з відпустки працівника. Наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 29 листопада 2014 року до 22 січня 2016 року в розмірі: 25645,62 грн за виключенням обов`язкових платежів, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі: 2017,58 грн, а також моральну шкоду в розмірі: 2500 гривень.
ОСОБА_1 заперечила проти поновлення на тимчасовій посаді, поставивши на вказаному наказі резолюцію: "заперечую поновлення на тимчасову посаду, 25 січня 2016 року, підпис".
Наказом начальника РВ Фонду держмайна України по Закарпатській області від 26 січня 2016 року №9-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року скасовано наказ від 28 листопада 2014 року №122-к "Про звільнення ОСОБА_1 " і поновлено її з 29 листопада 2014 року на посаді головного спеціаліста сектору правового забезпечення, наказано виплатити їй кошти, стягнуті вказаним судовим рішенням.
Згідно платіжного доручення №8 від 27 січня 2016 року відповідач виплатив позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць.
Наказом начальника РВ Фонду держмайна України по Закарпатській області від 1 лютого 2016 року №19-к "Про звільнення ОСОБА_1 " її звільнено із займаної посади з 1 лютого 2016 року за власним бажанням з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 2 Розділу 1 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Розділу ІІІ вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Положеннями абзацу першого пункту 7 Розділу IV Порядку №100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням- відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
За статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.