ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29 вересня 2020 року
справа № 160/9473/19
адміністративне провадження № К/9901/22323/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у складі судді Прудника С. В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у складі суддів Чумака С. Ю., Чабаненко С. В., Юрко І. В.
у справі № 160/9473/19
за позовом ОСОБА_1
до Дніпропетровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської митниці Держмитслужби (далі - митниця, відповідач у справі), в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200193/2, прийняте Дніпропетровською митницею ДФС 17 вересня 2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної позивачем за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував резервний метод визначення, у той час як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій врахували відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, а також не подання декларантом документів, які пропонувалось подати митним органом, та дійшли висновку, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно з статтею 54 МК України.
Суди встановили, що митна вартість автомобіля позивача визначена митницею за резервним методом на підставі інформації про розмитнення подібного товару, тобто автомобіль за основними параметрами, які використовуються для порівняння, а саме, маркою та моделлю автомобіля, типом двигуна, роком виготовлення та об`ємом циліндрів повністю відповідає автомобілю, який заявлений для митного оформлення позивачем, у зв`язку з чим суди визнали, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 17 вересня 2019 року №UA110000/2019/200193/2 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам чинним законодавством.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, а справу № 160/9473/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини четвертої статті 368 МК України) у подібних правовідносинах та не дослідження зібраних у справі доказів.
Скаржник зазначає, що суди в своїх рішеннях посилаються на статтю 368 МК України обґрунтовуючи правомірність рішення про коригування митної вартості. Вказана стаття знаходиться у главі 53 "Загальні положення щодо пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами" розділу XII "Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами" МК України. Позивач зауважує, що частиною четвертою статті 368 МК України передбачений імперативний обов`язок митниці у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості визначити її самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог Митного кодексу України. Таким чином, буквальне тлумачення вказаної норми права не передбачає права митниці на коригування митної вартості за резервним методом у випадку переміщення товарів громадянами (в т. ч., автомобілів). На думку скаржника, така позиція законодавця є логічною та послідовною, адже громадянин не може ввезти товар, який знаходиться у вільному обігу та може бути настільки унікальним, що жодного разу до цього не ввозився на митну територію України. Очевидним є те, що будь-який товар, який ввозиться громадянином, вже ввозився або громадянами, або підприємствами, тому інформація про митні оформлення ідентичних або подібних товарів (аналогічні) в будь-якому випадку буде в інформаційних ресурсах митниці.
Позивач зазначає, що в жодній з опублікованих в ЄДРСР постановах Верховного Суду у справах щодо коригування митної вартості переміщуваних громадянами автомобілів не міститься висновок щодо питання застосування норми частини четвертої статті 368 МК України, а саме, чи зобов`язує викладена у вказаній частині статті конструкція норми права "визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу" митницю коригувати митну вартість для громадян виключно за методами " 2а" (стаття 59 Митного кодексу України) або " 2б" (стаття 60 МК України), або вказана норма наділяє митницю правом на коригування для громадян із застосуванням усіх п`яти другорядних методів визначення митної вартості (в тому числі резервного), вказаних у частині першій статті 57 МК України.
Також позивач акцентує увагу на тому, що дослідження інформації щодо митного оформлення ідентичних/аналогічних автомобілів з модуля "Рівень цін по ЦБД" Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" ДМСУ надає можливість суду встановити, чи дійсно в інформаційних ресурсах митниці на момент прийняття оскаржуваних рішень була відсутня інформація щодо митних оформлень ідентичних/подібних автомобілів.
Скаржник доводить, що в цій справі його представники подавали клопотання про витребування доказів з вказаного модулю у митниці, внаслідок чого матеріалами справи підтверджено, що у митниці на день прийняття оскаржуваного рішення була в наявності інформація щодо 47 аналогічних автомобілів, технічні характеристики яких повністю співпадають із застосованими митницею в оскаржуваному рішенні, що повинно було мати наслідком коригування митної вартості за методом "2б" (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).
Скаржник вважає, що з урахуванням активної позиції суду в адміністративному процесі та згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони"), в даній категорії справ суд має самостійно перевіряти доводи митниці щодо відсутності фактів митного оформлення ідентичних/аналогічних автомобілів шляхом витребування інформації з модуля "Рівень цін по ЦБД" митниці на підставі частини третьої статті 77 КАС України, з метою недопущення приховування такої інформації митницею від сторони позивача через необізнаність із внутрішніми процедурами митниці.
Щодо підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої 4 статті 328 КАС України позивач вказує на не дослідження судами зібраних (отриманих) доказів, хоча вони є визначальними для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема позивач зазначає, що з експертної довідки очевидно вбачається те, що мій автомобіль та автомобіль оформлений за митною декларацією № ИА204010/2019/223538 відрізняються за наступними технічними характеристиками: 1) показники одометру: 192 006 км у мого автомобіля та 145 710 км у взятого митницею за основу (різниця 46 296 км); 2) вага: 1 705 кг та 1 506 кг. Тобто різниця в 46 296 км обумовлює відмінність у ціні двох подібних автомобілів та мала бути врахована митницею під час коригування складових митної вартості.
Позивач наголошує, що витяг "Schwacke-Code: 10529885" є єдиним документом в матеріалах справи, в якому міститься посилання на ціну в розмірі 20 600 євро, яка застосована відповідачем при коригуванні митної вартості. В жодному іншому документі, що подавались під час митного оформлення за митною декларацією № UA204010/2019/223538 та є в матеріалах справи (рахунку, інвойсі, довідці експерта, митній декларації), ціна автомобіля в розмірі 20 600 євро не міститься. Також, окрім ціни в 20 600 євро в витягу "Schwacke-Code: 10529885" наявні ціни 16 900 євро, 1 953 євро, 2 461 євро, 49 505 євро, 21 121 євро, й значення 110 000 км, що ймовірно є показником одометру. Також витяг містить відомості щодо модифікації автомобіля "Variant (BlueM.T) Highline". Проте суди першої та апеляційної інстанцій цей витяг не досліджували та не оцінювали.
Позивач в касаційній скарзі також вказує на не дослідження судами першої та апеляційної інстанції копії використаної відповідачем митної декларації Рівненської митниці ДФС № UА204010/2019/223538, хоча її зміст прямо вказує на характеристики, які не можуть піддаватися прямому співставленню, зокрема, країну відправлення, валюту за рахунком, вагу, ціну товару, метод визначення митної вартості, подані документи, через що комерційні рівні мого автомобіля та оформленого Рівненською митницею ДФС є відмінними, у зв`язку із чим за приписами Правил заповнення рішення про коригування митної вартості митницею мало бути здійснено коригування на відмінності у комерційних умовах.
Сукупність цих доказів, за позицією позивача, вказує на очевидні відмінності між двома автомобілями.
Скаржник зазначає, що суду першої інстанції на підтвердження повернення йому 04 листопада 2019 року продавцем автомобіля застави в розмір 2 090 євро надана копія видаткової квитанції продавця. Повернення вказаної суми 04 листопада 2019 року обумовлене тим, що воно було здійснено в готівковій формі після фактичного експорту автомобіля з території Європейського Союзу, надання продавцю завіреної копії оформленої митними органами України митної декларації №UА110150/2019/239273 (за якою здійснено митне оформлення та випуск у вільний обіг) та закриття процедури відшкодування продавцю податку на додану вартість.
Оригінал видаткової накладної був наданий суду апеляційної інстанції та знаходиться у матеріалах справи разом із перекладом.
Посилаючись як на доказ у справі на витяг з модулю "Рівень цін по ЦБД" АСМО "Інспектор", позивач наголошує на тому, що наявний у матеріалах справи витяг (а. с. 146-150, том 7) не дає можливості встановити повний опис автомобілів (графа "Назва"), відомості про які містяться у витягу та визначити, чи є серед 63 випадків митного оформлення ідентичні/аналогічні автомобілі. В той же час, надаючи суду сформований за визначеними самостійно параметрами витяг (а. с. 145, том 7), відповідач не застосовує параметр "Одним рядком" та надає суду повну інформацію у графі "Назва" витягу. На думку позивача, вказані дії є очевидним зловживанням відповідачем процесуальними правами з метою введення в оману суду щодо фактичних обставин справи.
Скаржник зазначає, що під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції порушені його права щодо ознайомлення та дослідження доказів. Позивач вважає, що судами не досліджено яким чином було обрано в якості джерела цінової інформації саме автомобіль, оформлений за митною декларацією №UA204010/2019/223538, із другою найвищою ціною з усіх, хоча середня ціна аналогічних (подібних) автомобілів знаходиться на рівні від 12 000 євро до 14 000 євро (21 з 47 автомобілів).
IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
10 вересня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою позивача, витребував з суду першої інстанції справу №160/9473/19.
15 вересня 2020 року справа №160/9473/19 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.
16 вересня 2019 року позивачем через представника ТОВ "АСТРОФІШ" до митного оформлення було подано електронну митну декларацію № UA1 10150/2019/238943 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу - Автомобіль легковий для перевезення людей, що використовувався: марка - VOLKSWAGEN, модель -PASSAT: номер кузова/VIN - НОМЕР_1 ; тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1968 см3, потужність - 140 кВт. екологічна норма - ЄВРО-6; дата виготовлення - 20 квітня 2016 року; реєстраційний номер - ВМ047321, колір - сірий. Країна виробництва - Німеччина (далі - Товар).
Митна вартість товару заявлена декларантом за резервним методом відповідно статті 58 МК України в розмірі 13190 євро, що за курсом НБУ на день подання МД відповідає 361656,24 грн (гр. 46 МД). При цьому, фактурна вартість заявлена на рівні 11000,00 євро (гр. 42 МД). Одержувачем даного транспортного засобу заявлено позивача (гр. 8 МД). (а. с. 11)
В підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з митною декларацією надано: рахунок-фактуру від 29 серпня 2019 року № 19041; декларацію про походження товару від 29 серпня 2019 року №19041; акт про проведення огляду №UA209030/2019/68333 від 05 вересня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30 червня 2016 року № НОМЕР_2 ; від 30 червня 2016 року № АС-А-2-182/16-00315; від 02 вересня 2019 року № ВМ-К-1 -245/19-00088; експертний висновок №т 1671/19 від 09 вересня 2019 року; паспорт громадянина НОМЕР_3 від 29 листопада 1999 року; довіреність ННХ192485 від 21 серпня 2019 року; касові ордери, що підтверджують сплату митних платежів № 44053338 від 02 вересня 2019 року; № 44255405 від 10 вересня 2019 року; № 44407665 від 16 вересня 2019 року; копія митної декларації країни відправлення № 19DE705412826981У6 від 29 серпня 2019 року; сертифікат відповідності UA.009.145344-19 від 07 вересня 2019 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону ES068736 від 08 серпня 2014 року.
Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від 16 вересня 2019 року № UA110150/2019/238943 згенеровано форми митного контролю, в тому числі, форми митного контролю 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів", 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".
16 вересня 2019 року о 14 год. 02 хв. декларантом надіслано до митного органу лист щодо бажання самостійно надати додаткові документи. 16 вересня 2019 року о 15 год. 33 хв. декларантом надіслано в якості додаткових документів переклад рахунку купівлі-продажу від 29 серпня 2019 року № 19041.
17 вересня 2019 року відповідач надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме: транспортні (перевізні) документи, що підтверджують складові митної вартості; за наявності банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Відповідач зауважив, що відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30 травня 2012 року № 631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень статті 254 МК України, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою (зокрема, свідоцтва про реєстрацію ТЗ) для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
Відповідно до пункту 6 статті 53 МК України, декларант позивача попереджений про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У той же день позивач подав до митного органу заяву, в якій проінформовано митницю про неможливість надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару у 10-денний термін та прохання прийняти рішення про митну вартість транспортного засобу в найкоротший термін.
17 вересня 2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200193/2, за яким митна вартість скоригована до 20600 ЄВРО із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 МК України).
VI. Джерела права. Позиція Верховного Суду.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.