ПОСТАНОВА
Іменем України
29 вересня 2020 року
Київ
справа №822/3589/17
адміністративне провадження №К/9901/55349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів Рибачука А.І., Мороз Л.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 822/3589/17 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (головуючий суддя Ковальчук О.К.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Боровицького О. А., суддів: Ватаманюка Р.В. Матохнюка Д.Б.), -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення вісімнадцятої сесії Хмельницької міської ради в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у зверненні земельної ділянки орієнтованою площею 1200 м.кв., з метою передачі її у власність для ведення садівництва та зобов`язання повторно винести на розгляд сесії Хмельницької міської ради питання щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва із земель комунальної власності біля садівничого товариства "Будівельник".
Ухвалою від 19 грудня 2017 року Хмельницький окружний адміністративний суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначала, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у зверненні земельної ділянки площею 1200 м.кв. з метою передачі її у власність для ведення садівництва слугувала розбіжність цільового призначення цієї земельної ділянки у заяві та у Плані зонування території міста Хмельницького. Наголошувала, що у рішенні вісімнадцятої сесії Хмельницької міської ради № 37 від 25.10.2017 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутнє посилання на підстави, передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення вісімнадцятої сесії Хмельницької міської ради № 37 від 25.10.2017 "Про розгляд звернення громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва із земель комунальної власності біля садівничого товариства "Будівельник". Зобов`язано Хмельницьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1200 м.кв. з метою передачі її у власність для ведення індивідуального садівництва. Стягнуто на користь ОСОБА_1 640,00 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької міської ради.
При постановленні оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність координат не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розробленням проекту землеустрою, а інформація з Державного земельного кадастру є офіційною, при цьому приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до даних Державного земельного кадастру є обов`язком власника земельної ділянки, в цьому випадку Хмельницької міської ради.
06 липня 2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 822/3589/17, в якій скаржник просив скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Радою зазначено, що позивачу було мотивовано відмовлено у наданні земельної ділянки, так як встановлено невідповідність місця розташування бажаної позивачу земельної ділянки вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Плану зонування території міста Хмельницького, Генеральному плану міста Хмельницького, затвердженого рішенням вісімнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 25.10.2017 № 37. Крім того, відповідачем вказано на відсутність кадастрового плану земельної ділянки з відповідними координатами, який, на думку скаржника, мав бути доданий до відповідного клопотання особи.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і вказана справа розглядається в порядку письмового провадження.
Учасникам справи, відповідно ухвали Верховного Суду від 13 липня 2018 року, встановлено строк для подання відзиву.
08 серпня 2018 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 зазначала, що звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України. Також зауважила, що відповідно до витягу із публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка відноситься до зовсім інших ґрунтів, ніж стверджує відповідач. Звертала увагу на той факт, що позиція відповідача стосовно того, що йому невідомо місце знаходження земельної ділянки повністю спростовується поясненнями останнього, який стверджує, що запитувана земельна ділянка відноситься до зони зеленого насадження.
Від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відзиву на адресу Верховного Суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегією суддів встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області з запитом від 18.08.2017 року про надання інформації про земельну ділянку, яка межує з земельною ділянкою кадастровий номер 6810100000:35:001:1546.
Листом від 28.08.2017 року №1362/116-17 Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області повідомило позивача, що за наявною інформацією земельна ділянка на картографічному матеріалі, розташована в межах міста Хмельницького, відноситься до земель сільськогосподарського призначення і, згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України, розпорядником земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб є сільські, селищні, міські ради.
01 вересня 2017 року позивач звернулась до Хмельницького міського голови з заявою, в якій просила у відповідності до положень частини 3 статті 22, статей 35, 118 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка є вільною і межує з землями садівничого товариства "Будівельник" та земельною ділянкою для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 6810100000:35:001:1546 по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.
До заяви позивач додала копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копію відповіді Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області щодо цільового призначення земельної ділянки, графічний матеріал з Публічної карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Рішенням вісімнадцятої сесії від 25.10.2017 року № 37 Хмельницька міська рада, зокрема, відмовила ряду фізичних осіб, в т. ч. позивачу, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Позивач, вважаючи, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту б) частин першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються. зокрема. графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.