РІШЕННЯ
Іменем України
29 вересня 2020 року
Київ
справа №9901/255/20
адміністративне провадження №П/9901/255/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Шарапи В.М., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ступак Ю.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
21 серпня 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (надалі також - відповідач, Президент України), в якому просить:
- визнати протиправною дію Президента України Зеленського В.О. щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 05 серпня 2020 року до Міністерства освіти і науки України;
- зобов`язати Президента України Зеленського В.О. розглянути звернення ОСОБА_1 від 05 серпня 2020 року і повідомити йому про результати перевірки цього звернення та суть прийнятого рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що 5 серпня 2020 року він направив відповідачу звернення, в якому просив подати до Верховної Ради України проект закону про встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській РСР. У цьому зверненні позивач повідомив Президента України, що звертається вчетверте, а три попередні звернення відповідач вже направляв до Міністерства освіти і науки України, тому просив відповідача це звернення не направляти до Міністерства, а вирішити по суті. Протиправність дій Президента України, на переконання ОСОБА_1, полягає у неврахуванні вимог ст. 8 Закону України "Про звернення громадян", якою передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішене по суті. Позивач крім іншого покликається і на те, що відповідно до ст. 93 Конституції України Президент України має право законодавчої ініціативи, тому саме до його повноважень входить розгляд звернення позивача. Як на підставу звернення до суду з цим позовом та в обґрунтування порушення своїх прав, ОСОБА_1 посилається на те, що в 1981 році закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут і отримав диплом, який втрачений. Правонаступник інституту не може видати дублікат диплома через відсутність порядку встановленого будь-яким нормативно- правовим актом.
Ухвалою від 25 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі за вказаним позовом і призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін. Тією самою ухвалою суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Справа призначена до розгляду в судовому засіданні без повідомлення сторін в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 262 КАС України, оскільки ОСОБА_1 в позові просив справу розглядати без його участі, а відповідач також не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.
Відповідач надіслав відзив на позов ОСОБА_1, у якому заперечує проти його задоволення. Зазначив, що загальний статус Президента України встановлений у ст. 102 Конституції України та деталізований у ч. 1 ст.106 Основного Закону і повноваження Президента України, передбачені цими законодавчими нормами, є вичерпними. Розгляд та вирішення питань щодо встановлення порядку видачі дублікатів дипломів про освіту, порушених позивачем у зверненні, не належить до компетенції Президента України.
Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 за №630 до повноважень Міністерства входить затвердження порядку виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимоги до їх форми та/або змісту. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що в адресованому Міністерством позивачу листі від 30.10.2019, повідомлено, що наразі питання замовлення та виготовлення дублікатів документів про вищу освіту унормовано, і не потребує прийняття додаткових нормативно-правових актів. Аргументи позивача про те, що відповідач не повинен був направляти його звернення до Міністерства освіти і науки України, оскільки останнє раніше вже відмовилось розглядати звернення ОСОБА_1 на підставі статті 8 Закону України "Про звернення громадян", є безпідставними, через те, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
5 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України Зеленського В.О. зі зверненням, в якому вказав, що звертається вчетверте, виклав обставини попередніх звернень, які направлені Президентом України за належністю до Міністерства освіти і науки України. У зверненні позивач повідомив обставини неможливості отримання ним дублікату диплома бакалавра про закінчення Миколаївського державного педагогічного інституту імені В.Г. Бєлінського. Вказав, зокрема, що численні його звернення до Міністерства освіти і науки України із зазначеного питання не вирішили порушене ним питання, а Міністерство освіти і науки України припинило розгляд його звернень, незважаючи на те, що питання видачі дублікату диплома так і не вирішено.
ОСОБА_1 також у зверненні до Президента України від 7 травня 2020 року просив забезпечити його право на отримання дублікату диплома в порядку, встановленому чинним законодавством, іншого документа, який підтверджуватиме закінчення ним у 1981 році педагогічного інституту.
Відповідно до супровідного листа від 12 серпня 2020 року №22/044018-14, Департамент з питань звернення громадян Офісу Президента України надіслав звернення ОСОБА_1 від 5 серпня 2020 року на розгляд Міністерству освіти і науки України, про що також повідомив ОСОБА_1 .
Позивач, покликаючись на те, що його звернення мало бути розглянуто по суті саме Президентом України, а не направлено до Міністерства освіти і науки України, звернувся до Суду з цим позовом.
ІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України "Про звернення громадян".
Цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Виходячи з викладеного та враховуючи контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Згідно з частиною першою статті 5 цього Закону України "Про звернення громадян" звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.