Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 225/3731/18
Провадження № 51-2007км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Кузнецова С. М.,
в режимі відеоконференції
захисника Бідашка І. Л.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від
19 вересня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року щодо нього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018050220000374, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торецька Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, востаннє: 15 листопада 2016 року Дзержинським міським судом Донецької області за
ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 189 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 КК України на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 189 КК України на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Донецькогоапеляційного суду від 15 січня 2020 року вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання змінено, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 березня 2018 року, приблизно о 15 год 30 хв., разом із ОСОБА_2 прийшли за останнім місцем проживання ОСОБА_3 за адресою:
АДРЕСА_3 для отримання грошових коштів, які останній начебто раніше позичав у ОСОБА_1 . Знаходячись за вказаною адресою обвинувачений та ОСОБА_2, дізнавшись про те, що ОСОБА_3 помер, пред`явили свої вимоги про повернення боргу батькові останнього ОСОБА_4 . Після відмови ОСОБА_4 повертати борг, про який йому нічого не відомо, ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу, бажаючи змусити потерпілого передати йому гроші у розмірі 3000 доларів США, висловив погрозу про нанесення останньому тяжких тілесних ушкоджень або вбивства.
ОСОБА_2 , розуміючи протиправний характер дій ОСОБА_1 та бажаючи настання єдиного злочинного результату у вигляді незаконного отримання грошових коштів у розмірі 3000 доларів США від ОСОБА_4, за мовчазною згодою вступив у злочинну змову з ОСОБА_1 .
В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, здійснюючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання грошей, діючи умисно, повторно, наполягли на тому, щоб ОСОБА_4 пішов до сусідів та позичив у них гроші, щоб віддати їм. Разом з потерпілим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вийшли на вулицю та підійшли до подвір`я будинку АДРЕСА_3, де в присутності сусідки ОСОБА_5, ОСОБА_1 повторно висловив свої вимоги щодо отримання грошових коштів та запропонував сусідці позичити гроші ОСОБА_4 . Отримавши відмову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 повернулися до будинку потерпілого.
Знаходячись за вказаною адресою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дізнавшись про те, що в будинку перебуває співмешканка потерпілого - ОСОБА_6, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом вимагання, з корисливих мотивів пред`явили вимогу щодо повернення грошового боргу також до неї, висловивши також вимогу передати їм права на будинок, в якому вони знаходяться. Після відмови ОСОБА_6 повертати борг, ОСОБА_2 з метою реалізації злочинного умислу, бажаючи змусити потерпілу передати йому гроші, попередньо взявши з ящика столу в кухні за вищевказаною адресою ніж, висловив погрозу про нанесення тяжких тілесних ушкоджень, тримаючи ніж в руці біля обличчя потерпілої.
Зазначені погрози були сприйняті ОСОБА_6 та ОСОБА_4, як реальні, тому останній, бажаючи уникнути реалізації погроз, на вимогу ОСОБА_1 віддати наявні грошові кошти для оплати послуг таксі, на якому вони з ОСОБА_2 приїхали, самостійно витяг з кишені 100 гривень та передав ОСОБА_1, який побачивши у потерпілого інші купюри, висловив вимогу віддати всі грошові кошти, які в нього залишились. ОСОБА_4, виконуючи вимоги ОСОБА_1, передав йому останні 40 гривень. Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись грошовими коштами у розмірі 140 гривень на власний розсуд, попередивши про їх намір повернутися через деякий час.
Крім того, в цей день, приблизно о 16 год, перебуваючи за вказаною адресою, у ОСОБА_2 раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону Самсунг. Діючи умисно, повторно, розуміючи, що його дії є таємними для сторонніх осіб, в тому числі для ОСОБА_6, без узгодження дій з ОСОБА_1, намагався таємно викрасти вказаний мобільний телефон вартістю 350 гривень, що належить ОСОБА_6, але саме в той час, коли він поклав телефон до себе в кишеню, був помічений потерпілою, яка зробила усне зауваження ОСОБА_2, на що він не відреагував і залишив телефон у себе в кишені.
В цей час ОСОБА_1, з метою реалізації злочинного умислу, що виник спочатку у ОСОБА_2, підтримуючи його злочинні дії та бажаючи змусити ОСОБА_6 не перешкоджати відкритому викраденню майна, діючи, умисно, повторно, попередивши активні дії потерпілої, спрямовані на припинення злочинних дій ОСОБА_2, застосував до неї насильство, що не є небезпечним для її життя та здоров`я, яке виразилося в нанесенні рукою удару в область обличчя, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Вказані дії ОСОБА_1 вчинив з метою утримання ОСОБА_2 викраденого у ОСОБА_6 мобільного телефону та отримання спільної вигоди.
Після чого, з викраденим майном з місця скоєння злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли, розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 350 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, разом з цим наводить доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування вказує, що судами допущено порушення приписів ч. 3 ст. 217 КПК України, оскільки його винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів обґрунтовується доказами, які отримані в результаті виділення матеріалів даного кримінального провадження з іншого кримінального провадження щодо
ОСОБА_2 , у якому він не мав будь-якого процесуального статусу. Також посилається на порушення вимог ст. 327 КПК України, що на його думку суд не сприяв стороні захисту у забезпеченні явки свідка обвинувачення, явку якого не забезпечив прокурор. Окрім цього, зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі пред`явленого йому обвинувачення, мотивувавши своє рішення про доведеність винуватості за ст. 189 КК України застосуванням насильства до потерпілої
ОСОБА_6 - викручуванням їй пальців рук, внаслідок чого був позбавлений можливості від нього захищатися.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Бідашко І. Л. підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно вимог ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.