Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/29995/17
провадження № 61-9493св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Державна установа "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лещенком Олександром Вікторовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України" (далі - ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска") про визнання рішення та дій незаконними, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 02 березня 2017 року його було госпіталізовано на стаціонарне лікування до Клінічної лікарні "Феофанія" Державного управління справами, а саме до Діагностичного центру внутрішньої медицини, відділення інтенсивної терапії (кардіологічне), (далі - лікарня "Феофанія"), для надання вторинної медичної допомоги у стаціонарних умовах. При госпіталізації йому було встановлено діагноз - гіпертонічний криз. Проведення лікування та вибір лікарів за його власним волевиявленням доручено саме лікарям цієї медичної установи.
У ніч з 02 на 03 березня 2017 року, коли він перебував у непритомному стані через уведення йому лікарських препаратів, детектив Національного антикорупційного бюро України Клименко О. В. повідомив йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та затримав за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. 04 березня 2017 року його було доставлено до ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України, де медичний персонал цієї установи без його згоди провів медичне діагностування та обстеження, у ході якого здійснено досліди за допомогою медичної апаратури, а також проведено ін`єкції в руки, під`єднання до апаратів та відібрано біологічні зразки для проведення не відомих йому лабораторних досліджень. При цьому будь-яких медичних документів щодо нього з Клінічної лікарні "Феофанія" лікарі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска НАМН України" під час проведення обстеження не мали. Як наслідок, не знаючи достовірно, які саме ліки він приймав під час лікування, які у нього медичні показники тощо, відповідачі своїми діями і дослідами поставили під загрозу його здоров`я і життя. При проведенні медичного обстеження були присутні його дружина - ОСОБА_4 та її батько - ОСОБА_5, які як його рідні згоди на проведення зазначених обстежень та досліджень не надавали.
Крім того, посилається на те, що 06 березня 2017 року лікар ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України ОСОБА_2 (як голова комісії, яка проводила його огляд 04 березня 2017 року), перебуваючи у залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва, надав показання як свідок, під час яких повідомив відомості, що становлять лікарську таємницю, стосовно ОСОБА_1, без його дозволу на те, такі відомості розголошено невизначеному колу осіб, оскільки в залі судових засідань знаходилися представники ЗМІ, а також здійснювалася трансляція в режимі онлайн судового засідання, за якою спостерігало безліч людей як в Україні, так і за її межами. Такі дії лікаря ОСОБА_2 порушили його права на життя, охорону здоров`я та медичну таємницю, завдавши неправомірної шкоди його діловій репутації, честі та гідності.
Просив суд визнати незаконним рішення ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України про створення комісії фахівців для обстеження пацієнта ОСОБА_1 від 04 березня 2017 року; визнати незаконними дії ОСОБА_2 та ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України, які полягають у безпідставному, без належного оформлення направлення, у протиправному, без згоди ОСОБА_1 обстеженні його 04 березня 2017 року; визнати незаконними дії ОСОБА_2, що полягають у розголошенні лікарської і медичної таємниці стосовно ОСОБА_1 07 березня 2017 року під час надання показань свідка в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва; стягнути з ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок проведення працівниками цієї установи незаконного медичного обстеження; стягнути з провідного наукового співробітника відділу інтервенційної кардіології ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок розголошення в судовому засіданні лікарської таємниці; стягнути витрати зі сплати судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час проведення 04 березня 2017 року медичного обстеження ОСОБА_1 в ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України працівники цієї медичної установи діяли в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Під час допиту під присягою свідка ОСОБА_2 жодним чином не порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Лещенка О. В. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Дички А. Р. задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 245,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду в частині відмови в позові ОСОБА_1 про визнання рішення та дій незаконними, відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що рішення в цій частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає. При цьому апеляційний суд вважав, що клопотання ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в межах доведених вимог в цій частині.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційних скарг
У травні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 245 грн, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зменшив розмір витрат на правничу допомогу, яка була надана адвокатом, обґрунтовуючи це реальним часом перебування адвоката в судових засіданнях, відсутністю доказів на підтвердження виконання такого виду правничої допомоги, як підготовка до судового засідання, допиту свідків та, відповідно, витраченого на цей вид правової допомоги часу. Проте саме на позивача покладено обов`язок в порядку, передбаченому частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України, клопотати про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто критерії справедливої сатисфакції шляхом зменшення розміру судових витрат апеляційний суд мав би право зробити, якщо би про це клопотав позивач.
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у якій з урахуванням додаткових письмових пояснень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі порушили право позивача на охорону здоров`я в частині права на кваліфіковану медичну допомогу, в тому числі, права вільного вибору лікаря та закладу охорони здоров`я. Суди попередніх інстанцій вказаним аргументам жодної правової оцінки не надали, а обмежились лише оцінкою правомірності дій відповідачів. Розголошення ОСОБА_2 лікарської таємниці та протиправні дії ДУ ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України порушили його ділову репутацію, честь та гідність.
Узагальнені доводи відзивів на касаційні скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині без змін. Зазначає, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року є правильним, адже в матеріалах справи дійсно немає договору про надання правової допомоги, нібито укладеного 19 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та адвокатом Дичкою А. Р.
У липні 2019 року ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що заявлені вимоги ОСОБА_8 про стягнення відшкодування моральної шкоди по 1 000 000,00 грн з кожного з відповідачів є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які у повному обсязі з`ясували обставини справи, перевірили доводи сторін та надали належну правову оцінку.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано цивільну справу № 761/29995/17 із Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 02 березня 2017 року ОСОБА_1 було госпіталізовано на стаціонарне лікування до лікарні "Феофанія", а саме до Діагностичного центру внутрішньої медицини, відділення інтенсивної терапії (кардіологічне), для надання медичної допомоги у стаціонарних умовах, з діагнозом - гіпертонічний криз.
04 березня 2017 року детектив Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гуменний О. В. (далі - детектив НАБУ Гуменний О. В.), виніс постанову про проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_1 .
На виконання вказаної постанови 04 березня 2017 року о 10:45 бригада МВС із лікарем ОСОБА_9 в супроводі детективів Національного антикорупційного бюро України забрала ОСОБА_1 з лікарні "Феофанія" до іншого лікувального закладу, а саме ДУ "ННЦ "Інститут імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України.
На момент транспортування ОСОБА_1 з лікарні "Феофанія" до ДУ "ННЦ "Інститут імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України постанова детектива НАБУ Гуменного О. В. про проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_1 була чинною, а отже, обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
Після доставлення ОСОБА_1 до реанімаційного відділення ДУ "ННЦ "Інститут імені академіка М. Д. Стражеска" НАМН України комісія лікарів провела діагностичне обстеження, зокрема, зібрала анамнез захворювання.
За результатами проведеного дослідження спеціалісти комісії надали детективу НАБУ Гуменному О. В. відповідь, що внаслідок проведених дообстежень ОСОБА_1 гострої невідкладної кардіологічної патології не встановлено та рекомендовано дообстеження в багатопрофільному стаціонарі. Також було зазначено, що надання висновку про можливість чи неможливість позивача брати участь у слідчих діях не відноситься до компетенції комісії.
Комісія встановила діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 3 ступеня, високого ризику. Гіпертензивний криз від 02 березня 2017 року. Серцева недостатність І стадії. КВГ (від 03 березня 2017 року) Метаболічний синдром. Порушення толерантності до вуглеводів.
Також суд установив, що ОСОБА_2 надавав в судовому засіданні у кримінальному провадженні пояснення, як свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань. ОСОБА_2 як лікарю не була роз`яснена можливість відмовитись від давання показань через лікарську таємницю, а ОСОБА_1 або його захисник не заявляли клопотань про закриття судового засідання на час допиту свідка ОСОБА_2 . Ці факти підтверджуються аудіо записом судового засідання від 06 березня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - адвокатом Лещенком О. В., та касаційна скарга ОСОБА_2 подані у травні 2019 року, їх розгляд здійснюється за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - адвокатом Лещенком О. В., підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.