Постанова
Іменем України
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 666/2983/15-ц
провадження № 61-22932св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Сергета Володимира Володимировича на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2019 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна, виселення та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, який уточнили у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 постійно мешкав у квартирі та утримував її.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв`язку з цим відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину вказаної квартири.
Спадкоємцями першої черги за законом на майно померлого є ОСОБА_1 - його дружина та ОСОБА_2 - його дочка.
ОСОБА_1 у встановлений законом строк відмовилася від спадщини на користь дочки ОСОБА_2 .
У встановлений законом строк ОСОБА_2 звернулася до Першої Херсонської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де їй стало відомо про те, що ухвалою Суворовського районного суду міста Херсона 26 червня 2003 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до умов якої в рахунок погашення боргу в розмірі 10 000 грн право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності боржникам ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перейшло до ОСОБА_4 і за ним визнано право власності на спірне майно, провадження у справі закрито у зв`язку з добровільним вирішенням спору.
Однак, ОСОБА_1 стверджує, що ні вона, ні її чоловік будь-яких грошових коштів від ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не отримували, їй невідомі ці особи. Про постановлення вказаної ухвали їй стало відомо лише після смерті чоловіка ОСОБА_5 .
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області від 17 березня 2015 року ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Херсона від 07 вересня 2015 року позовну заяву ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики повернуто позивачу.
19 липня 2014 року ОСОБА_4, який незаконно заволодів належною їм квартирою, подарував її ОСОБА_3 .
Зазначений договір дарування вважають недійсним, оскільки спірна квартира вибула з їх володіння проти їхньої волі, а відповідач ОСОБА_3 набула її безвідплатно, тому вони мають право на витребування цієї квартири. Користуватися вказаною квартирою не можуть, оскільки в ній мешкає відповідач ОСОБА_3, за якою в теперішній час зареєстровано право власності на квартиру.
Враховуючи викладене, позивачі просили: витребувати від ОСОБА_3 на їх користь квартиру АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_3 із зазначеної квартири; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину цієї квартири; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 частину спірної квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2019 року позов задоволено.
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє Сергета В. В., залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року представник ОСОБА_3 - адвокат Сергета В. В. подав касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази того, що підпис від імені позивача та її померлого чоловіка вчинено іншою особою. Факт підписання позивачем та спадкодавцем мирової угоди та заяви про затвердження мирової угоди свідчить про те, що вони знали про відчуження квартири на користь інших осіб та мали намір здійснити таке відчуження, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин статті 388 ЦК України.
Підтвердити факт підписання мирової угоди можливо лише шляхом проведення судово-почеркознавчої експертизи, проте у задоволенні клопотання про її призначення апеляційним судом було відмовлено.
Судами попередніх інстанцій не було надано оцінки тому факту, що ОСОБА_5 протягом тривалого часу не оскаржував ухвалу Суворовського районного суду міста Херсона від 26 червня 2003 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, тобто його внутрішня воля та зовнішнє волевиявлення були направлені на відчуження належної йому на праві власності 1/2 частини спірної квартири на користь ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 може звертатися до суду лише із вимогами про оскарження договору та витребування виключно належних до відчуження за мировою угодою їй 1/2 частини спірної квартири.
За викладених обставин позивачі не можуть бути спадкоємцями належної ОСОБА_5 1/2 частини спірної квартири.
Не можна погодитися із висновками суду апеляційної інстанції щодо незастосування позовної давності до цих правовідносин, оскільки порушення прав позивача є триваючим, у зв`язку з тим, що незалежно від кількості змін власників факт першочергового порушення та час з якого стало відомо особі про позбавлення її права власності є датою підписання позивачем та її померлим чоловіком мирової угоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира вибула з володіння позивачів незаконно і може бути витребувана у відповідача ОСОБА_3 добросовісного набувача, а також про те, що спірна квартира вибула з володіння власників на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано.
Також помилковими є посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, оскільки сторона повинна подавати всі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції. Клопотання про призначення експертизи було заявлено лише під час апеляційного розгляду справи. Будь-яких доказів, які б перешкоджали відповідачу подати докази на підтвердження своїх заперечень, касаційна скарга не містить.
Питання справжності підпису не є предметом цього спору, оскільки ухвалою Суворовського районного суду міста Херсона від 26 червня 2003 року про затвердження мирової угоди скасована.
Суди відповідно до норм процесуального права здійснили дослідження всіх обставин справи та доказів, які були надані сторонами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Херсонського міського суду Херсонської області.
13 січня 2020 року справа № 666/2983/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором купівлі-продажу від 03 березня 2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною І. М., власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_1, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 27 березня 2003 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого 31 липня 2014 року Першою херсонською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 440/14 на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 - дочки спадкодавця.
ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини на користь дочки ОСОБА_2 .
Свідоцтво про на спадщину за законом не видавалось у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Згідно з ухвалою Суворовського районного суду міста Херсона від 26 червня 2003 року у справі № 2-1686/03 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, яка міститься у матеріалах спадкової справи, визнано мирову угоду, укладену сторонами 26 червня 2003 року, згідно з якою ОСОБА_5 та ОСОБА_1 визнано, що станом на 26 червня 2003 року їх борг перед ОСОБА_4 згідно з розпискою від 18 лютого 2002 року складає 10 000 грн. Борг в сумі 10 000 грн слід вважати погашеним, шляхом переходу права власності на житлову квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, в рахунок погашення ОСОБА_5 і ОСОБА_1 майнових претензій щодо стягнення 10 000 грн. Провадження у справі закрито у зв`язку з добровільним вирішенням спору.
На підставі судового рішення про затвердження мирової угоди ОСОБА_4 набув право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Заперечуючи обізнаність щодо наявності судового рішення від 26 червня 2003 року та підписання мирової угоди, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відновлення втраченого провадження у справі № 2-1686/03 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, яке було знищено у зв`язку із закінченням терміну його зберігання.
Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 09 грудня 2014 року заяву ОСОБА_1 про відновлення втраченого провадження задоволено частково. Відновлено частково втрачене судове провадження у зазначеній справі.
Додатковим рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 23 січня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_6 від позовних вимог повністю, а відмову ОСОБА_4 в частині вимог пред`явлених до ОСОБА_7 . Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відносно стягнення суми боргу з ОСОБА_7 закрито.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Суворовського районного суду міста Херсона від 26 червня 2003 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зазначена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, визнаючи відповідно до умов мирової угоди за ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу право власності на квартиру АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов необґрунтованого висновку про те, що умови мирової угоди не суперечать закону і не порушують права, свободи та законні інтереси інших осіб, у даному випадку закону щодо набуття права власності на нерухоме майно, оскільки за своїм змістом мирова угода, укладена не на основі взаємних поступок, а фактично є зверненням стягнення на майно відповідачів з метою виконання ними своїх боргових зобов`язань перед позивачем. Суд не врахував, що діючим законодавством України можливість переходу права власності на нерухоме майно через укладення мирової угоди не передбачена.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Херсона від 07 вересня 2015 року позовну заяву ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики повернуто позивачу.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 12 січня 2016 року у справі № 666/4971/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька О. А., про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання договору купівлі-продажу укладеним, позов задоволено. Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 19 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О. А. і зареєстрований в реєстрі за № 4150, удаваним правочином.
Визнано, що відносини 19 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 регулюються правилами щодо правочину договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за ціною 217 200 грн, що на час укладення згідно з домовленістю сторін еквівалентно 18 100 доларів США, який ними вчинено насправді.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 17 січня 2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О. А. 19 липня 2014 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).