Постанова
Іменем України
21вересня 2020 року
м. Київ
справа № 206/6186/18
провадження № 61-18077св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська у складі судді Кушнірчука Р. О. від 04 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 04 вересня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю його з ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2008 року по день її смерті, що не менш ніж як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що встановлення вищевказаного факту необхідно заявнику для оформлення своїх спадкових прав.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції на підставі положень частини четвертої статті 315 ЦПК України вважав, що із заяви вбачається спір про право, а тому заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та помилково залишили його заяву без розгляду. Заявник посилається на те, що у Дніпровської міської ради відсутнє право на спадщину, оскільки строк в один рік з часу відкриття спадщини на момент розгляду справи судом першої інстанції ще не сплив, а з показань свідків вбачається, що після смерті ОСОБА_2 спадщину фактично прийняв ОСОБА_1, який постійно проживав зі спадкодавцем за однією адресою. Посилання Дніпровської міської ради на те, що встановлення даного юридичного факту призведе в подальшому до спору про право на спадщину є припущенням.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали справи № 206/6186/18 з Самарського районного суду міста Дніпропетровська.
У квітні 2020 року справа № 206/6186/18 надійшла до Верховного Суду.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня
2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня
2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.