Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 585/1251/19
провадження № 61-22245св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Сумського апеляційного суду у складі судді
Орлова І. В. від 06 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2013 року № б/н в розмірі 12 099,02 грн та понесених судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області
від 12 серпня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 серпня 2019 року залишено без руху у зв`язку пропуском строку на апеляційне оскарження та необхідністю вказати інші поважні причини пропуску цього строку.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 серпня 2019 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що копію ухвали Сумського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" отримано
22 жовтня 2019 року, однак вимоги ухвали не виконано, будь-яких документів на виконання вимог ухвали від АТ КБ "ПриватБанк" не надходило.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що представник АТ КБ "ПриватБанк" не був присутній при проголошенні рішення судом першої інстанції, а отримав копію судового рішення 04 вересня 2019 року. Апеляційну скаргу
АТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 серпня 2019 року було доставлено у відділення поштового зв`язку 04 жовтня 2019 року, що підтверджується штампом відділення Укрпошти на описі відправлення, яке долучено до касаційної скарги. Таким чином, заявником подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення, тому підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відсутні.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано справу № 585/1251/19 з Роменського міськрайонного суду Сумської області.
У січні 2020 року справа № 585/1251/19 надійшла до Верховного Суду.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.