Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 641/8480/17
провадження № 61-1893св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Харківські області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2019 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І.С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківські області) звернувся до суду з позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ ДФС у Харківські області майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 1 777 151,33 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області посилався на те, що ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2017 року у справі № 641/4991/17-к ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України) у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження № 32017220000000118 закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Зазначив, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності стало те, що він, займаючи посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-американське підприємство "Веда-Холдінг" (далі - ТОВ СУАП "Веда-Холдінг"), виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, покладені на нього згідно зі статутом ТОВ СУАП "Веда-Холдінг", затвердженим протоколом загальних зборів учасників товариства, був службовою особою підприємства. ОСОБА_1 всупереч вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", переслідуючи мету ухилення від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах, використовуючи своє службове становище у злочинних цілях, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді ненадходження до бюджету держави податків у особливо великих розмірах і бажаючи їх настання, у період 2015 року шляхом невключення до складу податкового зобов`язання ТОВ СУАП "Веда-Холдінг" вартості майна, відчуженого на користь Акціонерного Східно-Українського Банку "Грант" з ціллю погашення заборгованостей, ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 1 777 151,33 грн. Викладені обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження від 27 липня 2017 року № 32017220000000118. На територіальний орган контролю в особі ГУ ДФС у Харківській області, який реалізує державну податкову та митну політику, покладено обов`язок контролю за дотриманням своєчасності сплати податків та подання передбаченої законом звітності, а тому цей орган є належним позивачем. На час подання цього позову територіальний орган контролю, який реалізує державну податкову та митну політику, не вжив заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на відшкодування шкоди завданим кримінальним правопорушенням у розмірі 1 777 151,33 грн, що, свідчить про його бездіяльність з вказаного питання, що є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах територіального органу контролю, який реалізує державну податкову та митну політику, в особі ГУ ДФС у Харківській області.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 22 серпня 2019 року позовну заяву залишив без розгляду з підстав, передбачених статтею 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що, дослідивши первісний позов від 12 грудня 2017 року та заяву про усунення недоліків від 05 серпня 2019 року, суд дійшов висновку, що прокурор у позовній заяві не зазначив, на захист якого саме "інтересу держави", окрім як формальної вказівки на бездіяльність ГУ ДФС у Харківській області, виступає прокурор, та не визначив, у чому саме полягає неможливість або неналежність захисту "інтересів держави" саме органом, який має можливість та повинен захищати свої інтереси та інтереси держави - ГУ ДФС у Харківській області. Немає підстав вважати, що ГУ ДФС у Харківській області ухилялося або неналежним чином виконувало свої повноваження, оскільки позов прокурор подав через три місяці після винесення судом ухвали про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, під час якого ГУ ДФС у Харківській області участі не брало, а лист-повідомлення відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" на адресу ГУ ДФС у Харківській області датований за 3 дні до дати подання цього позову до суду без інформації про отримання цього листа адресатом. Також місцевий суд виходив з того, що заявник не посвідчив належним чином докази, які надані до позовної заяви, як це передбачено статтею 95 ЦПК України, оскільки до заяви від 05 серпня 2019 року від імені ОСОБА_2 додано копії документів, які засвідчені іншою особою, на підтвердження повноважень якої не надано жодного документа, визначеного статтями 56-62 ЦПК України. Станом на час пред`явлення позову до суду, 12 грудня 2017 року виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області в розумінні статті 56 ЦПК України не мав повноважень, та взагалі подана до суду заява про усунення недоліків не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, оскільки не подана з дотриманням вимог частини третьої статті 175 ЦПК України. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що позовна заява, подана 12 грудня 2017 року, не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 19 грудня 2019 року ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову правильністю висновків місцевого суду про залишення без розгляду позовної заяви. При цьому зазначив, що, оскільки суду наданий лише лист прокурора до ГУ ДФС у Харківській області за три дні до подання цього позову та за відсутності відомостей про отримання цього листа, дотримання процедури звернення згідно з частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викликає сумніви. Водночас, відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), у межах своїх функцій, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави. У зв`язку з цим апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що прокурор Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області не довів належних обґрунтувань підстав звернення до суду для представництва інтересів держави ані під час звернення в грудні 2017 року, ані в серпні 2019 року, що свідчить про недотримання ним процедури звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року заступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави відповідно до норм закону та зазначив, що у спірному випадку порушено інтереси держави в особі ГУ ДФС у Харківській області на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яка призвела до ненадходження коштів до загального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення обсягів виділення коштів з цього фонду на фінансування загальнодержавних програм, що суттєво порушує економічні інтереси держави. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах органу, який наділений відповідними повноваженнями і реалізує державну податкову та митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного та іншого законодавства, обґрунтувавши підстави для такого представництва статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Зазначив, що в разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов`язок захистити такі інтереси, що і було зроблено. У цій справі прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави, а не конкретного органу державної влади, яким є ГУ ДФС у Харківській області. Також зазначив, що протягом трьох місяців після закриття кримінального провадження ГУ ДФС у Харківській області не вжило заходів цивільно-правового характеру для захисту інтересів держави. Тобто усвідомлена пасивна поведінка ГУ ДФС у Харківській області, яке ухилилося від пред`явлення позову у цій справі, стала підставою для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави. Також касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлені всупереч підпункту 11 розділу 13 "Перехідні положення" ЦПК України.
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лагутін Іван Володимирович подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими.
У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лагутін І. В. подав пояснення, в яких звернув увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та зазначив, що прокурор не довів, а матеріалами справи не спростовано, що ГУ ДФС у Харківській області знало або повинно було знати про порушення інтересів держави, однак не зверталося до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
07 квітня 2020 року справа № 641/8480/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на статтю 45 ЦПК України 2004 року та вказував, що подає позов в інтересах ГУ ДФС України у Харківській області, оскільки державі завдано майнової шкоди з вини відповідача, а тому порушені інтереси держави у бюджетній сфері.
Однак ГУ ДФС України у Харківській області як орган, який має право звертатись до суду, в тому числі щодо стягнення майнової шкоди, жодних заходів щодо стягнення цієї шкоди не вживає.
Оскільки позиція ГУ ДФС України у Харківській області не відповідає вимогам законодавства, прокурор вбачає підстави для здійснення захисту інтересів держави і тому звернувся до суду з цим позовом.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга подана до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Комінтернівський районний суд міста Харкова ухвалою від 14 грудня 2017 року залишив позовну заяву без руху посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам частини четвертої статті 119 ЦПК України 2004 року, а саме прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, оскільки повідомлення про вжиття заходів цивільно-правового характеру прокурором направлено на адресу ГУ ДФС України в Харківській області 08 грудня 2017 року, однак жодної відповіді на це повідомлення не отримано, проте 12 грудня 2017 року позовна заява подана до суду.
Комінтернівський районний суд міста Харкова ухвалою від 15 січня 2018 року відкрив провадження у цій справі, а Комінтернівський районний суд міста Харкова заочним рішенням від 14 травня 2018 року позов задовольнив.
Комінтернівський районний суд міста Харкова ухвалою від 04 квітня 2019 року заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 14 травня 2018 року скасував, справу призначив до розгляду у судовому засіданні.
Комінтернівський районний суд міста Харкова ухвалою від 15 травня 2019 року справу передав за підсудністю до Київського районного суду міста Харкова.
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 26 липня 2019 року позовну заяву повторно залишив без руху з підстав її не відповідності вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Згідно з частинами другою, четвертою статті 119 ЦПК України 2004 року позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім`я (найменування) позивача і відповідача, а також ім`я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом
Відповідно до частини першої статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.