Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/24777/18
провадження № 61-9183св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області, Головне управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області у складі судді Палової А. С. від 21 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І., від 09 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної та майнової шкоди, у якому просив суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь 10 мільярдів грн моральної шкоди та 5 122 320,84 грн майнової шкоди, завданої незаконними та протиправними судовими рішеннями слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки позивач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, повідомляючи позивача про розгляд справи, призначений на 08 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року, надіслав на його поштову адресу лише конверти без судових повісток, внаслідок чого він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд безпідставно застосував положення статті 257 ЦПК України і залишив позов без розгляду. Суди порушили право заявника на судовий захист.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що належним чином повідомлений позивач повторно не зʼявився у судові засідання, призначені на 08 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року.
Про судові засідання, призначені на 08 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року, позивач був повідомлений судовими повістками, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 185,191).
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі "Цихановський проти України" національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Враховуючи викладене, суди, встановивши те, що позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в суді першої інстанції, не зʼявився у судові засідання, призначені на 08 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року, і не надіслав заяви до суду про розгляд справи за його відсутністю, дійшли обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України. Разом з тим, законних підстав для відкладення розгляду справи суд першої інстанції не мав.