Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 616/760/17
провадження № 61-481св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Підсереднє",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області у складі судді Логвінової М. В. від 22 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С., від 26 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Підсереднє" (далі - ПрАТ "Підсереднє") про визнання правочинів недійсними.
В обґрунтування позову вказала, що її матері ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 5,6266 га, яка складалась з двох частин (кадастрові номери 6321484200:01:000:0055 та 6321484200:01:000:0056) та яку остання у 2006 році передала в оренду ПрАТ "Підсереднє" строком на 10 років. Екземпляри укладених договорів оренди від ПрАТ "Підсереднє" її мати отримала лише влітку 2008 року, коли і дізналась, що договори укладені 01 січня 2007 року, а зареєстровані 15 листопада 2007 року . Після смерті матері (ІНФОРМАЦІЯ_2) вона отримала свідоцтво про право на спадщину щодо вищевказаних земельних ділянок, отримувала орендну плату.
У квітні 2016 року вона письмово повідомила відповідача про небажання укладати договори оренди на новий строк, оскільки була впевнена, що дія укладених у 2007 році договорів оренди закінчувалась у 2016 році. Через п`ять місяців відповідач надав відповідь про те, що відносно вказаних земельних ділянок у 2012 році між нею та ПрАТ "Підсереднє" укладені нові договори оренди строком на 15 років. Ці договори оренди у 2012 році вона не укладала, вважає їх підробленими.
Крім того, дострокове припинення договорів оренди землі від 01 січня 2007 року, укладених з ОСОБА_2, не було оформлено належним чином та зареєстроване у встановленому порядку, тому ці договори не були достроково припинені, а зберегли свою чинність. Зміст пункту 42 нових договорів оренди від 01 серпня 2012 року, за яким попередні договори втрачають свою дію з моменту реєстрації нового договору, не відповідає положенням чинного на той час законодавства і не скасовує їх.
За таких обставин позивач просила визнати недійсними договори оренди землі від 01 серпня 2012 року, предметами яких є земельні ділянки: площею 2,1800 га (кадастровий номер 6321484200:01:000:0055) та площею 3,4466 га (кадастровий номер 6321484200:01:000:0056).
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що відсутність даних про реєстрацію припинення договорів оренди від 01 січня 2007 року не може бути підставою для визнання недійсними договорів оренди від 01 серпня 2012 року. Посилання позивача на те, що договори від 01 серпня 2012 року є підробленими, а отже - недійсними, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не надала доказів про те, що ці договори не підписувала, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачали правовий режим реєстрації дострокового припинення договорів оренди землі, а тому висновки судів про те, що відсутність даних про реєстрацію припинення договорів оренди від 01 січня 2007 року не може бути підставою для визнання недійсними договорів оренди від 01 серпня 2012 року є помилковими. Підпис ОСОБА_1 на договорах оренди від 01 серпня 2012 року отриманий відповідачем шляхом зловживання довірою позивача.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 січня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У лютому 2019 року ПрАТ "Підсереднє" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право приватної власності на земельну ділянку серія ХР №063106 належала земельна ділянка загальною площею 5,6266 га, яка складалась з двох частин з кадастровими номерами 6321484200:01:000:0055 та 6321484200:01:000:0056 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
01 січня 2007 року між ВАТ "Підсереднє" та ОСОБА_2 укладено договори оренди земельних ділянок строком на 10 років, зареєстровані у Харківській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 21 листопада 2007 року за № 040768900382 та за № 040768900383.
Відповідно до актів приймання-передачі від 01 січня 2007 року ОСОБА_2 передала, а ВАТ "Підсереднє" прийняло у строкове платне користування (оренду) земельні ділянки площею 2,1800 га та 3,4466 га, які знаходяться на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Спірні земельні ділянки належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
01 серпня 2012 року між ПрАТ "Підсереднє" та ОСОБА_1 укладено договори оренди землі строком на 15 років, предметом яких є вказані земельні ділянки.
Відповідно до пункту 20 договорів від 01 серпня 2012 року передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації договорів за актом приймання-передачі.
Пунктами 41, 42 цих договорів передбачено, що вони набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації. Договори оренди землі від 01 січня 2007 року, раніше укладені з ОСОБА_2 та зареєстровані 21 листопада 2007 року, втрачають свою дію з моменту державної реєстрації договорів від 01 серпня 2012 року (а.с. 12-15, 17-20).
18 грудня 2012 року договір оренди землі від 01 серпня 2012 року відносно земельної ділянки площею 2,1800 га (кадастровий номер 6321484200:01:000:0055) зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 18 грудня 2012 року за № 632148424001952 (а.с. 225).
21 грудня 2012 року договір оренди землі від 01 серпня 2012 року щодо земельної ділянки площею 3,4466 га (кадастровий номер 6321484200:01:000:0056) зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 24 грудня 2012 року за № 632148424002198 (а.с. 243).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.