ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 520/12674/14-ц
провадження № 61-46493св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Оксюта Марина Олександрівна, на постанову апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй та її чоловіку - ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 .
31 серпня 2011 року між нею та ОСОБА_3, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено два договори купівлі-продажу, за умовами яких вони продали належні їм частки квартири АДРЕСА_1 .
Позивач вказувала на те, що вказані договори купівлі-продажу укладені ними під впливом тяжких для них обставин і на вкрай невигідних умовах. Зокрема, кошти необхідні були для лікування, оскільки у 2011 році у ОСОБА_4 виявлено онкологічне захворювання, а вона з 2000 року є особою з інвалідністю I групи. Також вказувала, що належну їм квартиру вони продали її племінницям за 80 000 грн, що еквівалентно 10 000 доларів США, при цьому ринкова вартість такої квартири становила 70 000 доларів США.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті чоловіка вона у встановлений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Також посилалась на те, що 29 лютого 2012 року договір купівлі-продажу її частки квартири, укладений з ОСОБА_3, розірваний, а ОСОБА_2 відмовилась від укладення такого договору щодо частки квартири, придбаної у ОСОБА_4 .
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_4 право власності на цю частку.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2015 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 1 лютого 2016 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_2, укладений 31 серпня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, реєстровий № 3-1009.
У іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 4 жовтня 2016 року заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду на загальних підставах.
Останнім рішенням Київського районного суду м. Одеси від 7 вересня 2017 року, ухваленим у складі судді Калашнікової О. І., позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_2, укладений 31 серпня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, реєстровий № 3-1009.
У іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 тяжко хворів і відсутність коштів на лікування змусила продати належну йому 1/2 частку спірної квартири на вкрай невигідних умовах, тому на підставі статті 233 ЦК України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність правових підстав для визнання укладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу недійсним.
Також суд, дослідивши обставини, відхилив заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності і вважав, що позивач як спадкоємець першої черги звернулась за захистом своїх прав у межах позовної давності.
Щодо позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування після ОСОБА_4, суд першої інстанції вважав, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки порядок прийняття спадщини і отримання відповідного свідоцтва про право власності передбачені в Книзі Шостій ЦК України і позивач, реалізуючи права спадкоємця, подала до нотаріальної контори заяву при прийняття спадщини.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка участі у справі не брала, задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд посилався на те, що правом оспорювати правочин у судовому порядку наділені сторони правочину, однак ОСОБА_1 такою не є. Крім того, встановивши, що 9 липня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, за яким належне йому майно заповів ОСОБА_3, яка участі у справі не брала, дійшов висновку про вирішення питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки і, як наслідок, відмовив у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції також вказав на те, що на стадії апеляційного перегляду суд позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі нових учасників судового процесу і роз`яснив позивачу право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів з правильно визначеним складом учасників судового процесу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2018 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Оксюта М. О., подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 вересня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник вказував на невстановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, показам свідків, що, на думку заявника, призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд, на її думку, скасував рішення суду першої інстанції виключно з підстав порушення судом норм процесуального права, однак заявник вважає, що матеріальні норми права мають переважне значення порівняно з процесуальними, а тому судове рішення не може бути скасовано лише з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Також зазначала, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири, стороною якого є ОСОБА_2, а тому вказане судове рішення не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_3 .
Крім того, з витребуваної судом спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом після ОСОБА_4 до Третьої одеської державної нотаріальної контори до березня 2018 року із заявою про прийняття спадщини не зверталась, тобто на день ухвалення судом першої інстанції рішення ОСОБА_3 не входила до кола спадкоємців.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд зазначеного не врахував, як і не врахував того, що спірна квартира є єдиним житлом позивача, яка є особою з інвалідністю I групи і після укладення договору купівлі-продажу позивач та її чоловік продовжували проживати у спірній квартири, оскільки фактично коштів від продажу цієї квартири вони не отримували.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 2 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 10 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 12 квітня 1968 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі.
На підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради 3 вересня 1997 року № 3011, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності у рівних частках належала квартира АДРЕСА_2 .
31 серпня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу відчужили квартиру АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 продав належну йому 1/2 частку квартири ОСОБА_2 за 40 000 грн, а ОСОБА_1 - ОСОБА_3 за таку ж суму. 23 вересня 2011 року ОСОБА_2 здійснила державну реєстрацію права власності на 1/2 частку зазначеної квартири.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є племінницями ОСОБА_1 .
Крім зазначеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що 9 липня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким усе належне йому майно заповідав ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори.
З довідки головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради" № 1042 від 18 листопада 2016 року, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 страждав на онкологічне захворювання, і проходив лікування у цій установі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Із спадкової справи суд встановив, що до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_4 звернулись: непрацездатна вдова - ОСОБА_1, ОСОБА_3, а також дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .
Також апеляційним судом встановлено, що 29 лютого 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нотаріально посвідчили договір про розірвання укладеного ними 31 серпня 2011 року договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.