ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 199/1597/18
провадження № 61-1462св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, постановлену у складі судді Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", про захист прав споживача фінансових послуг та відшкодування банківського вкладу.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 8 січня 2015 року між нею та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") укладений договір банківського вкладу № 980-027-000000344 "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", на який зараховані грошові кошти у сумі 125 000 грн та 710,42 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 про запровадження з 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".
У зв`язку з цим вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про включення її до переліку вкладників, які мають право на отримання коштів у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отримавши негативні відповіді на такі звернення, вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Посилаючись на зазначене, позивач просила стягнути з відповідача на її користь суму гарантованого відшкодування за вкладом у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 8 січня 2015 року у розмірі 125 710,42 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 жовтня 2018 року, постановленою у складі судді Спаї В. В., позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з?явився в судове засідання.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, і, як наслідок, відмовив у відкритті апеляційного провадження з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки апеляційний суд належної оцінки наведеним підставам для поновлення строку на апеляційне оскарження не надав і дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. Також зазначала, що належним чином завірену копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вона не отримала.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 12 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", про захист прав споживача фінансових послуг та відшкодування банківського вкладу залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
5 листопада 2018 року, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження.
Клопотання обґрунтовувала тим, що відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Посилаючись на те, що під час проголошення оскаржуваної ухвали вона присутня не була і копію ухвали не отримувала, ОСОБА_1 просила про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Перевіривши доводи щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суддя вказував на те, що будь-якої інформації щодо отримання оскаржуваної ухвали або дати ознайомлення з її змістом заявник не надала. Матеріали справи також не містять відомостей щодо дати отримання оскаржуваної ухвали. За таких обставин суддя визнав причини, вказані заявником, неповажними і ухвалою від 12 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишив без руху з наданням десяти днів з дня отримання ухвали для звернення з заявою про поновлення строку, вказавши причини пропуску цього строку.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 7 грудня 2018 року подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. У клопотанні заявник наголошувала на тому, що ані вона, ані її представник в судовому засіданні під час проголошення оскаржуваної ухвали присутні не були і копію ухвали суду першої інстанції засобами поштового зв`язку не отримували. Також вказувала на те, що перебувала за межами України, а саме в Республіці Білорусь, і про постановлення оскаржуваної ухвали не знала.
Вивчивши клопотання, суддя апеляційного суду ухвалою від 12 грудня 2018 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного оскарження на підставі на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".