ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 1540/4041/18
адміністративне провадження № К/9901/7190/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 1540/4041/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Яковенка Ігоря Миколайовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року (у складі судді Єфіменка К.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (у складі колегії суддів Стас Л.В., Турецької І.О., Шеметенко Л.П.),
У С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області (далі також - відповідач, Управління), в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області ) щодо неврахування при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами в розмірі 15% від посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахування окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 10% від посадового окладу; зменшення основного розміру пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення; виплати пенсії з урахуванням лише 50% суми підвищення;
зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням: посадового окладу в розмірі 7750 грн, окладу за військове звання в розмірі 1480 грн., процентної надбавки за вислугу років (50%) в розмірі 4615 грн, надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами в розмірі 15% від посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахування окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 10% від посадового окладу, та здійснити виплату донарахованих сум з урахуванням 100% суми підвищення.
В обґрунтування позову зазначено, що йому призначено пенсію за вислугу років з основним розміром 80% грошового забезпечення, але в березні 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведений перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року в розмірі 70% від грошового забезпечення та з урахуванням лише окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку позивач займав на дату звільнення з військової служби, які були підвищені відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - постанова КМУ № 704). При цьому додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував у складі щомісячного грошового забезпечення в період проходження військової служби і які до 01 січня 2018 року враховувались при обчисленні та подальших перерахунках пенсії, а саме: надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами в розмірі 15% від посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахування окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 10% від посадового окладу, -до перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року не увійшли, що підтверджується перерахунком пенсії. Крім того, після проведеного перерахунку, виплату пенсії відповідач здійснює лише з урахуванням 50% розміру підвищення пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що проведений перерахунок пенсії та встановлена виплата перерахованої пенсії здійснені пенсійним органом у межах повноважень та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України, зокрема частиною четвертою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), постановою КМУ № 704 та постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - постанова КМУ № 103)
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу Яковенка Ігоря Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року скасовано в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії щодо зменшення основного розміру пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення та зобов`язання провести перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення, та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення з 01 січня 2018 року перерахунку пенсії виходячи з розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року виходячи з розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення, що зазначені в довідці Одеського обласного військового комісаріату від 23 березня 2018 року № ЮО88914. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права Яковенко І.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 11 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 1540/4041/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного суду від 02 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в судове засідання на 22 вересня 2020 року на 14:00.
III. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Розмір пенсії до 01 січня 2018 року становив 80% відповідних сум грошового забезпечення, а з 01 січня 2018 року становить 70% відповідних сум грошового забезпечення.
На виконання постанов КМУ № 704 та № 103, враховуючи довідку Одеського обласного військового комісаріату від 23 березня 2018 року № ЮО88914, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провело перерахунок пенсії позивача.
Унаслідок проведеного відповідачем 25 березня 2018 року перерахунку, основний розмір пенсії позивача становить 9391,50 грн - 70% грошового забезпечення (30 років вислуги), а саме: посадового окладу - 7750 грн, окладу за військове звання - 1480 грн, процентної надбавки за вислугу років 50% - 4615 грн, премії - 0%.
Таким чином, розмір пенсії збільшився на 6339,72 грн - з 3351,78 грн до 9691,50 грн.
Також при перерахунку пенсії позивача, відповідно до Постанови КМУ № 103, визначено проводити виплату перерахованої пенсії таким чином:
з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року: 3351,78 грн - попередній розмір пенсії, 3169,86 грн (50% від підвищення в розмірі 6339,72 грн внаслідок проведеного перерахунку);
з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 3351,78 грн - попередній розмір пенсії, 4757,79 грн (75% від підвищення в розмірі 6339,72 грн внаслідок проведеного перерахунку);
з 01 січня 2020 року: 3351,78 грн - попередній розмір пенсії, 6339,72 грн (100% від підвищення в розмірі 6339,72 грн внаслідок проведеного перерахунку).
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що, відповідно до положень Конституції України та Закону №2262-ХІІ, до складу грошового забезпечення необхідно враховувати як основні, так і додаткові види грошового забезпечення. Відтак, наголошує, що КМУ не мав права регулювати порядок перерахунку пенсії шляхом прийняття підзаконних актів, звужуючи зміст та обсяг пенсійних прав. Таким чином, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення постанови КМУ №103
11 липня 2019 року від ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та наголошує, що Управління діяло в межах своїх повноважень, оскільки Постановою КМУ № 103 передбачено вичерпний перелік складових грошового забезпечення, які необхідно враховувати при перерахунку пенсії.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII)) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Зазначеною нормою закону Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) делеговані повноваження для встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що узгоджується з приписами статей 19, 113, 116, 117 Конституції України.
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6 Конституції України).
Статус Кабінету Міністрів України визначений у статті 113 Основного Закону України як вищого органу у системі органів виконавчої влади, що відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Відповідно до статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує виконання законів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Зазначені повноваження Уряду деталізовані у частині першій статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та полягають у забезпеченні проведення державної соціальної політики шляхом вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпеченні підготовки проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпеченні розробки та виконання державних програм соціальної допомоги, зокрема, особам з інвалідністю, пенсіонерам та іншим непрацездатним і малозабезпеченим верствам населення.
Згідно із статтею 1 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статей 3, 4 цього ж Закону діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях; Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Колегія суддів звертає увагу, що в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово надавав тлумачення статтям 116 та 117 Конституції України, зокрема, у Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
У пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово висловлювала позицію стосовно застосування статей 116, 117 Конституції України у спорах, пов`язаних із пенсійним забезпеченням, зокрема в постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2196/17-а, від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/506/18 та від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18. Таку позицію також висловлював і Верховний Суд, зокрема в постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №534/843/17, від 07 лютого 2019 року у справі №750/6379/16-а.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затверджений Постановою КМУ № 45.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови КМУ № 704.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
З огляду на таке, Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає у статті 12 "Право на соціальне забезпечення", що з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються, зокрема, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень.
Згідно з положеннями пунктів 1-5 Порядку №45 зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №103, пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України (далі - ПФУ), відповідно до Положення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.