ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 426/7149/16-а
адміністративне провадження № К/9901/10470/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області
на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 22 вересня 2016 року (суддя Осіпенко Л.М.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (колегія у складі суддів Казначеєва Е.Г., Васильєвої І.А., Жаботинської С.В.)
у справі № 426/7149/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області
про призначення пенсії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 24.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області від 27.01.2016 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов`язати відповідача з 18.01.2016 призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII).
2. Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 22.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, позов задоволено.
Стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Управління Пенсійного фонду України у Сватівському районі Луганської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.
3. 05.12.2016 відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сватівського районного суду Луганської області від 22.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 відкрито касаційне провадження. Справа не розглядалася.
5. У зв`язку із припиненням діяльності Вищого адміністративного суду України справу було передано на розгляд до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. ОСОБА_1 з 15.07.2003 працював на різних посадах в органах прокуратури Луганської області.
7. 27.01.2016 комісія з призначення пенсії при Управлінні Пенсійного фонду України у Сватівському районі Луганської області прийняла рішення, оформлене протоколом №1, яким відмовила ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно із Законом № 1697-VII.
8. Таке рішення Пенсійного фонду мотивовано тим, що з 15.07.2015 пенсія за вислугу років у порядку та на умовах, визначених Законом № 1697-VII, не призначається.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії суперечить ст. 86 Закону № 1697-VII, до якого не вносилися змін щодо скасування пенсії за вислугу років. На момент звернення до Пенсійного фонду (18.01.2016) його трудовий стаж становить 27 років 9 місяців 28 днів, зокрема, в органах прокуратури - 12 років 6 місяців.
10. Відповідач подав заперечення на позов, яке мотивовано тим, що на час звернення позивача для призначення пенсії діяло два нормативно-правові акти однакової юридичної сили, якими встановленого пенсійне забезпечення прокурорів - Закон № 1697-VII та Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII).
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Управління Пенсійного фонду керувалося нормами Закону № 213-VIII, який було прийнято пізніше. Пунктом 5 Розділу III "Прикінцеві положення" цього Закону передбачено скасування з 01.06.2015 норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається, зокрема відповідно до Закону № 1697-VII.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Визнаючи протиправною відмову та зобов`язуючи відповідача призначити позивачу пенсію, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після набрання чинності Законом № 213-VIII питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулюється ст. 86 Закону № 1697-VII, відповідно до цієї норми Закону позивач на момент звернення до органу Пенсійного фонду мав право на призначення пенсії за вислугу років.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Відповідач у касаційній скарзі виходить з того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що норма Закону № 213-VIII в частині непризначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII не визнана неконституційною, тому в органу Пенсійного фонду відсутні підстави для незастосування цих положень Закону.