ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 805/3736/16-а
адміністративне провадження № К/9901/31116/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (головуючий суддя - Кониченко О.М.)
та на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ястребова Л.В., судді - Компанієць І.Д., Сухарьок М.Г.)
у справі №805/3736/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області
про скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Маріупольська ОДПІ), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.08.2016 за №0000981302, №0000991302, №0001001302 та вимогу про сплату боргу від 08.08.2016 за №Ф-0000021302.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення- рішення відповідача та вимога прийняті останнім з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправним та підлягають скасуванню.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області від 08.08.2016 року №0000981302 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 205 606,25 грн, з яких 164 485,00 грн за податковими зобов`язаннями та 41 121,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області на користь самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 05 копійок. В інший частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення відповідача від 08.08.2016 за №0000981302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 205 606,25 грн, з яких за основним платежем - 164 485,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41 121,25 грн з огляду на те, що отримавши заяву позивача про анулювання реєстрації платника податку ПДВ та прийнявши рішення про припинення реєстрації платника ПДВ шляхом виключення його з реєстру платників вказаного податку з 28.05.2015 контролюючий орган, в силу приписів п. 184.4 ст. 184 ПК України фактично підтвердив, що загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу. При цьому Донецький окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.08.2016 за №0001001302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 998,60 грн, з яких 798,88 - за податковим зобов`язанням та 199,72 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, за №0000991302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 9 187,06 грн, з яких за основним платежем - 7 988,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 997,72 грн та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2016 за № Ф-0000021302 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 25 429,63 грн, оскільки позивачем протиправно не включено до сум одержаного доходу суми доходу (акцизного збору) у розмірі 53 258,34 грн, що надійшла на розрахунковий рахунок позивача і була включена платником до вартості проданих товарів, що призвело до заниження позивачем суми чистого доходу та суми сплаченого військового збору, єдиного внеску відповідно.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року по справі № 805/3736/16-а скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2016 № Ф-0000021302 в частині нарахування штрафу у сумі 1 848,06 грн та пені у сумі 5 100,93 грн. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2016 № Ф-0000021302 в частині нарахування штрафу у сумі 1 848,06 грн та пені у сумі 5 100,93 грн. В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду 18 квітня 2017 року у справі № 805/3736/16-а залишено без змін.
Скасовуючи в частині постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов`язків платника єдиного внеску з огляду на приписи п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску" та зазначив про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2016 № Ф-0000021302 в частині нарахування позивачу штрафу у сумі 1 848,06 грн та пені у сумі 5 100,93 грн.
Не погодившись із вказаними з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вимоги контролюючого органу. Зокрема вказує, що єдиним достатнім та належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, який платником до контролюючого органу не подавався. Зазначає, що загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 1 000 000,00 грн, а тому відповідач дійшов правильного висновку про не нарахування та несплату платником до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 164 485,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача.
06 листопада 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову документальну виїзну перевірку самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного соціального внеску за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 27 липня 2016 року за №404/05-19-13-02/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем вимог:
- п.181.1 ст.181, п.183.2, п.183.10 ст. 183 Податкового кодексу України щодо не нарахування та не сплати позивачем податку на додану вартість на загальну суму 164 485,00 грн в тому числі по періодах: за червень 2015 року в сумі 908,00 грн. за липень 2015 року в сумі 28 531,00 грн, за серпень 2015 року в сумі 27 666,00 грн, за вересень 2015 року в сумі 29 879,00 грн, за жовтень 2015 року в сумі 27 358,00 грн, за листопад 2015 року сумі 26 106,00 грн, за грудень 2015 року в сумі 24 037,00 грн, що виникло за рахунок перевищення позивачем загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців та сукупно перевищує 1 000 000 грн (загальна сума від здійснених операцій з реалізації товарів без ПДВ з 01.07.2014 по 20.06.2015 складає 1 004 540,00 грн);
- п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником валових доходів за 2015 рік на суму 53 258,34 грн, у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 6 521,90 грн, за липень 2015 року - 8 151,82 грн, за серпень 2015 року - 7 904,53 грн, за вересень 2015 року - 8 536,74 грн, за жовтень 2015 року -7 816,65 грн, за листопад 2015 року - 7 458,93 грн, за грудень 2015 року 6 867,77 грн та не нарахування та не сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 7 988,75 грн, у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 978,29 грн, за липень 2015 року - 1 222,77 грн, за серпень 2015 року - 1 185,68 грн, за вересень 2015 року - 1 280,51 грн, за жовтень 2015 року -1 172,50 грн, за листопад 2015 року - 1 118,85 грн, за грудень 2015 року - 1 030,17 грн.
- п.п.1.3 п.16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень, п.177.1, п.177.2, ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми чистого доходу на 53 258,34 грн (зокрема: за червень 2015 року - 6 521,90 грн, за липень 2015 року - 8 151,82 грн, за серпень 2015 року - 7 904,53 грн, за вересень 2015 року - 8 536,74 грн, за жовтень 2015 року -7 816,65 грн, за листопад 2015 року 7 458,93 грн, за грудень 2015 року - 6 867,77 грн), не нарахування та не сплати військового збору у сумі 798,88 грн, у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 97,83 грн, за липень 2015 року - 122,28 грн, за серпень 2015 року - 118,57 грн, за вересень 2015 року - 128,05 грн, за жовтень 2015 року -117,25 грн, за листопад 2015 року - 111,88 грн, за грудень 2015 року- 103,02 грн.
- р. 2 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження платником валових доходів у 2015 році в сумі 53 258,34 грн, у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 6 521,90 грн, за липень 2015 року 8 151,82 грн, за серпень 2015 року - 7 904,53 грн, за вересень 2015 року - 8 536,74 грн, за жовтень 2015 року - 7 816,65 грн, за листопад 2015 року - 7 458,93 грн, за грудень 2015 року- 6 867,77 грн та заниження єдиного внеску на 18 480,64 грн, у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 2 263,09 грн, за липень 2015 року - 2 828,68 грн, за серпень 2015 року - 2 742,87 грн, за вересень 2015 року - 2 962,25 грн, за жовтень 2015 року 2 712,38 грн, за листопад 2015 року -2 588,25 грн, за грудень 2015 року - 2 383,12 грн.
На підставі Акта перевірки, відповідач прийняв:
- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 за №0000981302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 205 606,25 грн, з яких 164 485,00 грн за податковими зобов`язаннями та 41 121,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 за №0000991302, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 9 187,06 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 7 988,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 997,19 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 за №0001001302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 998,60 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 798,88 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 199,72 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2016 року за № Ф - 0000021302 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 25 429, 63 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення та вимогу відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, що діє з 15.12.2015, далі - КАС України).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 08.08.2016 за №0000981302 колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 181 ПК України встановлено вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку.
Відповідно до п. 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно з пунктами 183.1, 183.2 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ст. 183 ПК України).