ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 820/2620/16
адміністративне провадження № К/9901/26898/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року (головуючий суддя - Панченко О.В.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді - Мінаєва О.М., Шевцьва Н.В.)
у справі №820/2620/16
за позовом Науково-виробничого підприємства "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Люкс-Х"")
до Головного управління ДФС України у Харківській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Науково-виробничого підприємства "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Люкс-Х"") (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС) про скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про правильність визначення платником своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу. Позивач посилається на те, що надані ним первинні документи у повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "МПК Фенікс", ТОВ "Торговий дім УКРСВАРКА", ТОВ "ОБЕН-2014", ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ", ТОВ "РЕЙЛТЕК", ТОВ "Гравекс Плюс" у періоді, що перевірявся.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, позов задоволено:
- скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 10 травня 2016 року № 0000401402 та № 0000411402;
- стягнуто на користь Науково-виробничого підприємства "Люкс-Х" судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право позивача на формування витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про неправомірне віднесення платником до податкового кредиту сум ПДВ та формування витрат за господарськими операціями позивача з ТОВ "МПК Фенікс", ТОВ "Торговий дім УКРСВАРКА", ТОВ "ОБЕН-2014", ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ", ТОВ "РЕЙЛТЕК", ТОВ "Гравекс Плюс" є необґрунтованим.
Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та з ТОВ "МПК Фенікс", ТОВ "Торговий дім УКРСВАРКА", ТОВ "ОБЕН-2014", ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ", ТОВ "РЕЙЛТЕК", ТОВ "Гравекс Плюс" з огляду на те, що позивачем не надано сертифікатів якості товару, внутрішні накладні, докази руху придбаного товару на складі та його оприбуткування, докази проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, подальшої реалізації або використання придбаного товару у своїй господарський діяльності. Посилається на неможливість фактичного здійснення спірних господарських операцій із урахуванням часу, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності необхідної кількості транспортних засобів та трудових ресурсів для фактичного виконання умов укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами договорів. Вказує, що позивачем не надано достатніх доказів того, що відображені Підприємством у податковому обліку витрати мали місце за наслідками фактичного здійснення господарської діяльності, що такі витрати обумовлені об`єктивними потребами здійснення господарської діяльності та спрямовані на отримання доходу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
30 січня 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду у порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт за №191/20-40-14-02-07/31635720 від 22.04.2016 (далі - Акт перевірки, том 1 а.с.27-155).
Згідно з висновками акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, ст. 137 Податкового кодексу України, ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, що призвело до завищення позивачем показників по рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" за даними податкового обліку на суму 34 777 890 грн за рахунок взаємовідносин з підприємствами, у яких встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій та до заниження податку на прибуток всього у сумі 6 260 020 грн;
- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податку на додану вартість в сумі 7 898 728 грн, у т.ч. за квітень 2015 року в сумі 658 653 грн, за травень 2015 року в сумі 546 600 грн, за червень 2015 року в сумі 3 652 125 грн., за липень 2015 року в сумі 475 800 грн, за серпень 2015 року в сумі 413 400 грн, за вересень 2015 року в сумі 520 000 грн, за жовтень 2015 року в сумі 260 000 грн, за листопад 2015 року в сумі 544 700 грн, за грудень 2015 року в сумі 827 450 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.05.2016:
- за № 0000401402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємству за податковим зобов`язанням у розмірі 6 260 020,00 грн (том 1 а.с.187);
- за №0000411402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 11 848 092,00 грн, з яких 7 898 728,00 грн - основний платіж та 3 949 364,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с.188).
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "МПК Фенікс", ТОВ "Торговий дім УКРСВАРКА", ТОВ "ОБЕН-2014", ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ", ТОВ "РЕЙЛТЕК", ТОВ "Гравекс Плюс" у періоді, що перевірявся.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, що діє з 15.12.2015, далі - КАС України).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.