ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 805/2836/17-а
адміністративне провадження № К/9901/20523/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника відповідача Поманюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Донецькій області, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року (суддя: Олішевська В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (судді: Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі №805/2836/17-а за позовом Приватного підприємства "Олнайт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Приватне підприємство "Олнайт" (далі - ПП "Олнайт", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 №0001441415 та від 25.07.2017 № 0002522200.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 20 червня 2017 року № 0001441415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 83399 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8076 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25 липня 2017 року №0002522200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 346020,92 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 86506 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "ОЛНАЙТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2013 по 30.09.2016, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за аналогічний період, за результатами якої складено Акт № 16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017.
В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:
- пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.10.2, 138.10.3 п.138.10, 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ПСБО 10 "Дебіторська заборгованість", ПСБО 15 "Доходи", ПСБО 16 "Витрати", що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 581305 грн;
- пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.257, 14.1.266 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 481722 грн та завищення податку на додану вартість у сумі 113760 грн;
- ст. 286 розділу XIII ПК України, ст. 120, ст. 125, ст. 206 Земельного Кодексу України, що вплинуло на заниження земельного податку у сумі 9803,59 грн, в тому числі: 2013 рік - у сумі 1960,72, 2014 рік - у сумі 7842,87 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом складені податкові повідомлення - рішення від 09.02.2017 року № 0000231401, № 0000241401, №0000251402, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарги рішенням № 8755/6/9999-11-01-01-25 від 25.04.2017 податкове повідомлення - рішення № 0000231401 від 09.02.2017 скасовано в частині донарахувань за операціями у період з 01.01.2015 по 30.09.2016, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошових коштів на користь ПП "РАС", та штрафні санкції у відповідній частині, в решті зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
В зв`язку з результатами адміністративного оскарження податковим органом проведено додаткову документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ОЛНАЙТ" з питань відображення у податковому обліку з податку на прибуток фінансово - господарських відносин з ПП "РАС" за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено Акт від 07.06.2017 № 177/05-99-14-15-24065501.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ПСБО 16 "Витрати", що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 83399 грн, у тому числі за період 2015 рік - 51095 грн, за півріччя 2016 року - 26676 грн, за три квартали 2016 року - 32304 грн.
За наслідками такої перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 20.06.2017 №0001441415 про збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на 83 399 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 076 грн та від 25.07.2017 року №0002522200, яким збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на 411884 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями -102972 грн.
Таким чином, предметом спору в даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 20.06.2017 № 0001441415 та від 25.07.2017 №0002522200.
Разом з тим, предметом касаційного перегляду в силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є лише вимоги, які були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою для звернення відповідача з даною касаційною скаргою до Верховного Суду.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про порушення пп 14.1.11. п 14.1 ст. 14 пп .14.1.13. п. 14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України і, як наслідок, заниження фінансового результату оподаткування відображеного в податковій декларації за 3 квартали 2016 року у сумі 217522 грн, слугувала наявність у ПП "ОЛНАЙТ" станом на 30.09.2016 безнадійної кредиторської заборгованості, що рахується відповідно обігово-сальдових відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" з контрагентом ТОВ "ОПТІУМ-КОМПАНІ" у сумі 261026, 53 грн, незважаючи на те, що Рішенням Господарського суду Донецької області № 905/8925/13 від 16.04.2013 підприємство - кредитор визнано банкрутом.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.