ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/3588/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Біловуса Р. В. (адвоката),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
прокурора - Савицької О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 (судді: Барабашова С. В. - головуючий, Гребенюк Н. В., Стойка О. В.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 (суддя Аюпова Р. М.) у справі
за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави
до 1) Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе, 2) Сомівської сільської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Зачепилівської селищної ради,
про визнання незаконним рішення та скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення землі у комунальну власність,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе (далі - ПСП ім. Фрунзе) та Сомівської сільської ради про визнання незаконним рішення та скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення землі у комунальну власність.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на порушення норм земельного законодавства при ухваленні рішень Сомівської сільської ради та при укладенні договорів оренди земельних ділянок з ПСП ім. Фрунзе. Прокурор зазначав, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах відсутній, оскільки Сомівська сільська рада, яка здійснює від імені територіальної громади розпорядження спірними земельними ділянками, є відповідачем у цій справі, а Зачепилівська селищна рада, до складу якої увійшла і Сомівська сільська рада після створення об`єднаної територіальної громади, також не може бути позивачем, оскільки виникає конфлікт інтересів.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2019, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, клопотання ПСП ім. Фрунзе про залишення позову прокурора без розгляду задоволено, позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що у цій справі відсутні передбачені законом виключні підстави, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави; прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу. Отже, суди дійшли висновків, що прокурор не підтвердив правових підстав для представництва, та, відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; судові витрати за подання касаційної скарги покласти на відповідачів у справі.
3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 53, 86 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Прокурор зазначає, що він обґрунтував підстави представництва у цій справі інтересів держави, та вказує, у чому полягає їх порушення, однак суди на це не звернули увагу. Звернення прокурора до суду у цих правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо використання спірної земельної ділянки, у тому числі, повноти нарахування та сплати обов`язкових платежів за її використання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав користувачів. На думку прокурора, особою, уповноваженою державою для здійснення відповідних функцій щодо розпорядження земельними ділянками від імені територіальної громади, є Сомівська сільська рада, яка не може бути позивачем, оскільки в цьому випадку є відповідачем. Прокурор зазначив, що позивачем не може бути і Зачепилівська сільська рада, оскільки після створення об`єднаної територіальної громади, до складу якої увійшла Сомівська сільська рада, виникає конфлікт інтересів - селищна рада повинна виступати проти одного із об`єднаних суб`єктів. Отже, на думку скаржника, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутній, а тому прокурор звернувся з позовом, зазначивши у позовній заяві про відсутність такого органу.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПСП ім. Фрунзе просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 - без змін. ПСП ім. Фрунзе зазначає, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, ним зазначено про відсутність органу, що захищає інтереси держави, проте не зазначено, хто є власником спірних земельних ділянок. Крім того, ПСП ім. Фрунзе наголошує, що прокурор не довів факту порушення або загрози порушення інтересів держави, зазначивши про порушення інтересів територіальної громади.
У додаткових поясненнях ПСП ім. Фрунзе зазначає, що землі належать до комунальної власності та розташовані на території Соміського Старостинського округу Зачепилівської селищної ради, тому саме Зачепилівська селищна рада може бути наділена повноваженнями щодо захисту права власності на спірні земельні ділянки після набуття на них права власності, однак Зачепилівська селищна рада визначена як третя особа у цьому спорі. ПСП ім. Фрунзе стверджує, що прокурор не дослідив чи існує орган державної влади, орган місцевого самоврядування або інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також не довів відсутність такого органу.
4. Розгляд касаційної скарги та правова позиція Верховного Суду
4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Могил С. К.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3588/18 у порядку письмового провадження; зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3588/18.
25.10.2019 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про здійснення розгляду справи № 922/3588/18 у відкритому судовому засіданні 07.11.2019.
У зв`язку з відпусткою судді Могила С. К., розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2019 № 29.3-02/3561 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Харківської області № 922/3588/18.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.11.2019 призначено колегію суддів у справі № 922/3588/18 у складі Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В.А.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 зупинено провадження у справі № 922/3588/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 поновлено провадження у справі № 922/3588/18.
Ураховуючи усунення обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у даній справі, та поновлення провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 922/3588/18 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
4.3. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.4. Предметом касаційного перегляду є постанова, ухвалена за результатами перегляду ухвали про залишення без розгляду позовної заяви на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4.5. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Подібні висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
4.6. У судовому процесі, зокрема у господарському процесі, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.
4.7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто наведене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме доповнено її статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
4.8. Системне тлумачення положень частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
4.9. Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.