ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/1795/19
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В.
за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", представник - адвокат Губорєва Я.А. (довіреність від 13.08.2020)
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", представник - адвокат Коваленко Ю.М. (довіреність від 10.12.2019)
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 04.03.2020
у складі колегії суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), Коваль Л.А., Чередко А.Є.
та рішення Господарського суду Запорізької області
від 03.12.2019
у складі судді Корсуна В.Л.
у справі №908/1795/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
про стягнення 1 038 858, 36 грн.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову
1. 18.07.2019 поштовим відправленням Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", залізниця, позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", відповідач) 1 038 858, 36 грн., з яких 302 817, 96 грн. плати за користування вагонами, а також 736 040, 40 грн. збору за зберігання вантажу та збору за зберігання вантажів у двократному розмірі.
2. Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами:
2.1. 19.02.2018 між ПАТ "Українська залізниця" (перевізник) та ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" (замовник) укладено договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 (далі - договір про надання послуг), предметом якого згідно з пунктом 1.1. є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
2.2. 30.09.2016 між позивачем, як залізницею, та відповідачем, як власником колії, укладено договір №ПР/М-16-3/1-708НЮ 20/2016/2889 про експлуатацію залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве; строк дії договору з 01.12.2016 по 30.11.2021 включно; відповідно до пункту 1 цього договору згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою №12 до парку "А" і стрілкою №172 до парку "Б" і яка обслуговується локомотивом власника колії; вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці.
2.3. У лютому 2019 року відповідно до перевізних накладних №45698925, №45698917 залізницею прийнято до перевезення вагони на адресу одержувача ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" зі станції Рядова Придніпровської залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
2.4. На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 №113, 03.02.2019 о 22 год. 40 хв. наказом №649 від 03.02.2019 були затримані вагони з вантажем, що перевозився у поїзді №2052, індекс поїзда 4572-013-4600, на станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, у зв`язку з неприйняттям їх вантажовласником ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на станції призначення Запоріжжя-Ліве. За цим фактом станцією затримки 53-х вагонів Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №3 від 03.02.2019.
2.5. 06.02.2019 о 14 год. 00 хв. позивачем надано наказ №17/МО про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру на підставі пункту 36 Статуту залізниць України та з причини виникнення ускладнень на станції у зв`язку із несвоєчасним забиранням вагонів по станції Нижньодніпровськ з причини неприймання ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" (простоюють 53 завантажених вагони призначенням на станція Запоріжжя-Ліве), про що повідомлено відповідача.
2.6. Згідно з актом про затримку вагонів форми ГУ-23а №3 від 03.02.2019, затримані вагони, що прибули поїздом №2052, індекс поїзда 4572-013-4600, відправлені згідно з наказом про відновлення руху №881 від 13.02.2019.
2.7. Актом загальної форми від 13.02.2019 засвідчено, що дію наказу №649 від 03.02.2019 на поїзд №2052 (індекс поїзда 4572-013-4600) припинено, вагони зняті 13.02.2019 о 14 год. 35 хв.; час затримки 231 год. 55 хв.
2.8. За весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника (відповідача) залізницею (позивачем) нарахована плата за користування вагонами за відомостями (6 шт.) форми ГУ-46 за №22029062, №25029088, №21029034 №21029036, №21029039, №21029043 на суму 302 817, 96 грн. (з урахуванням ПДВ), збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу у двократному розмірі по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №19029015 від 18.02.2019 на суму 613 367 грн. (без ПДВ), а з ПДВ 20% - 122 673, 40 грн., всього на суму 736 040, 40 грн.
2.9. Про затримку вагонів на підставі актів загальної форми ГУ-23 позивачем здійснено розрахунок та складено відомості (№22029062, №25029088, №21029034 №21029036, №21029039, №21029043) плати за користування вагонами, згідно з якими плата за користування вагонами (вказаними у шістьох відомостях, зазначених вище), з урахуванням 20% ПДВ, складає 302 817, 96 грн.; дані відомості відповідач підписав із запереченнями.
2.10. Відповідач зобов`язання зі сплати нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу (в тому числі у двократному розмірі) не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості на суму 1 038 858, 36 грн., що відповідає ціні позову у цій справі.
2.11. Як на підставу позову позивач зіслався на положення статей 908, 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 36, 42, 46, 62, 64, 71, 119 Статуту залізниць України (далі - Статут залізниць), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, пунктів 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами.
3. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову з посиланням на такі обставини: робота АТ "Українська залізниця" з відвантаження та доставки вантажу була незадовільною; скупчення вагонів на під`їзній колії відповідача - ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" відбулося через порушення позивачем умов про інтервальний проміжок часу, встановлений для повернення вагонів із під`їзної колії; наказ про збільшення розміру збору за зберігання вантажу підписано неуповноваженою особою; затримка вагонів на станції слідування сталася з вини позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. 03.12.2019 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/1795/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020, позовні вимоги задоволено.
4.1. Суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 11, 525, 526, 530, 901 ЦК України, пунктів 5, 36, 46, 71, 119 Статуту залізниць, пунктів 3, 4, 8, 9, 10, 17 Правил користування вагонами і контейнерами, пунктів 5, 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та пункту 33 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, дійшли таких висновків:
4.1.1. Затримка вагонів на підході до станції призначення відбулася з вини відповідача, а саме внаслідок неможливості приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу відповідача та зайнятості приймально-здавальних колій. Факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери.
4.1.2. Розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства.
4.1.3. Відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на підходах до станції призначення, а також наявність підстав для звільнення його, як вантажовласника, від плати за користування вагонами і контейнерами, встановлених пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
4.1.4. Накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення та про застосування ставки збору за зберігання вантажу у двократному розмірі підписані уповноваженими особами.
4.2. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про те, що затримка приймання вагонів відбувалася через неритмічну доставку їх залізницею на станцію призначення, оскільки на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.
Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
5. 06.04.2020 поштовим відправленням ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19, в якій просило поновити йому пропущений строк на касаційне оскарження, прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження, скасувати прийняті по суті спору судові рішення у цій справі про задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в позові.
5.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Кондратової І.Д. - головуючої, Стратієнко Л.В., Ткача І.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020.
5.2. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 у складі визначеної в автоматизованому порядку колегії суддів: Кондратова І.Д. - головуюча, Стратієнко Л.В., Ткач І.В. поновлено ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19; призначено розгляд касаційної скарги у судовому засіданні на 17.06.2020.
5.3. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2020 у зв`язку із запланованою відпусткою головуючої судді Кондратової І.Д. повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі №908/1795/19 відбудеться 24.06.2020; ухвалами Суду 24.06.2020 і 15.07.2020 у судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до 15.07.2020 та 22.07.2020.
5.4. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2020 у складі колегії суддів Кондратової І.Д. - головуючої, Стратієнко Л.В., Ткача І.В. справу №908/1795/19 за касаційною скаргою ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
5.5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020; у зв`язку з відпусткою судді Баранця О.М. для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020.
5.6. Ухвалою від 21.08.2020 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г. прийнято справу №908/1795/19 разом із касаційною скаргою ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено розгляд касаційної скарги ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1795/19 у судовому засіданні на 18.09.2020 об 11:30.
5.7. У зв`язку з відпусткою суддів Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. та виходом з відпустки судді Баранця О.М. для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020.
5.8. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В. задоволено заяву відповідача та клопотання позивача про участь у судовому засіданні Верховного Суду у справі №908/1795/19 в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції 18.09.2020 об 11:30 у приміщенні Господарського суду Запорізької області.
5.9. У зв`язку з виходом з відпустки судді Львова Б.Ю. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1795/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020.
5.10. Розгляд справи №908/1795/19 Об`єднаною платою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у судовому засіданні 18.09.2020 відбувся в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області.
Підстави для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
6. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В., Ткач І.В. під час розгляду касаційної скарги відповідача у справі №908/1795/19, спір у якій виник щодо правомірності нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу (в тому числі у двократному розмірі) в силу вимог пункту 8 Правил зберігання вантажів та пункту 36 Статуту залізниць, дійшла висновку про необхідність відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №908/1746/19 (колегія суддів у складі Колос І.Б., Бенедисюк І.М. Булгакова І.В.) та від 26.06.2020 у справі №908/1925/19 (колегія суддів у складі Львов Б.Ю., Колос І.Б., Селіваненко В.П.), відповідно до якого двократний розмір збору за зберігання вантажу сплачується незалежно від місця затримки.
6.1. Колегія суддів Верховного Суду у складі Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В., Ткача І.В. зауважила, що у постановах 23.06.2020 у справі №908/1746/19 та 26.06.2020 у справі №908/1925/19 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодились з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильності нарахування та стягнення двократного розміру збору за зберігання вантажу незалежно від станції затримки вагонів (проміжної станції чи станції призначення).
6.2. Касаційний господарський суд під час розгляду справ №908/1746/19 та №908/1925/19, з посиланням на пункт 8 Правил зберігання вантажів та пункт 36 Статуту залізниць, дійшов висновку, що збір за зберігання вантажів, у тому числі збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника), оскільки сама станція призначення, як встановлено судами попередніх інстанцій, зайнята через несвоєчасне вивільнення товариством колій від вантажу, що раніше прибув на його адресу.
6.3. Водночас, при розгляді справи №908/1795/19 колегія суддів: Кондратова І.Д., Стратієнка Л.В., Ткач І.В. зазначила, що пунктом 8 Правил зберігання вантажів передбачена можливість нарахування збору за зберігання вантажу незалежно від місця затримки лише у випадку їх затримки з вини вантажоодержувача; однак, двократний розмір збору за зберігання вантажу пунктом 8 Правил зберігання вантажів не передбачений.
Пунктом 36 Статуту залізниць визначено, що збір за зберігання вантажу до двократного розміру збільшується начальником залізниці за наявності таких підстав: 1) виникнення ускладнень на станції; 2) несвоєчасне вивезення і вивантаження вантажів вантажоотримувачем, що може здійснюватися лише на станції призначення.
Пунктом 2.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку №317 від 26.03.2009, передбачено, що при виникненні на станції ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Колегія суддів Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В., Ткач І.В. дійшла висновку, що підставою для застосування до вантажоотримувача двократного розміру збору за зберігання вантажів є виникнення ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів; позивачем не дотримано вимог, передбачених пунктом 36 Статуту залізниць, а саме не надано доказів виникнення ускладнень, які б стали підставою для застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу, так як затримка вагонів відбулася не на станції призначення, а на станції слідування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача
7. Скаржник визначив підставою касаційного оскарження прийнятих по суті спору у справі №908/1795/19 судових рішень про задоволення позовних вимог пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) та зауважив, що господарськими судами здійснюється розгляд 22-х справ з однаковим суб`єктним складом та тотожним предметом спору із справою №908/1795/19, тому правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги відповідача у цій справі матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики при розгляді спорів щодо стягнення залізницею із вантажовідправників плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі, у зв`язку із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів.
7.1. Скаржник доводив неправильне застосування судами частини першої статті 238, статті 240 ЦК України, статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 22, 36, 46, 48, 71, 119 Статуту залізниць, пунктів 6, 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, пунктів 1, 2, 7, 32 Правил видачі вантажів, а також порушення приписів статей 13, 73, 74, 76, 77, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні спору щодо підставності стягнення позивачем з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі.
7.2. Скаржник зауважив, що місцевий та апеляційний суди при з`ясуванні обставин обґрунтованості затримання поїзда на підходах до станції призначення належно не дослідили питання наявності в осіб, що підписали накази про затримання поїзда на підходах до станції призначення та про застосування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, повноважень на вчинення таких дій від імені залізниці; докази, які покладено судами в основу оскаржуваних рішень, не відповідають вимогам процесуального закону щодо належності і допустимості доказів та оцінки доказів.
7.3. Скаржник зазначив, що накази №649 від 03.02.2019 та №881 від 13.02.2019 про затримання поїзда №2052, індекс поїзда 4572-013-4600 були підписані начальником СП "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Борецьким А.С., а наказ №17/МО від 06.02.2019 про збільшення розміру збору за зберігання вантажу підписано першим заступником директора РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Декарчуком О.М.
На підтвердження наявності у зазначених осіб повноважень на підписання наказів №649 від 03.02.2019, №881 від 13.02.2019 та №17/МО від 06.02.2019 позивачем надано довіреність №2022 від 29.10.2018, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кретовою Н.Б., та довіреність №4524 від 26.02.2018, посвідчену приватним нотаріусом Київського МНО Ісаєнко О.В.
Скаржник зауважив, що довіреність №4524 від 26.10.2018 видана головою правління ПАТ "Українська залізниця" Кравцовим Є.П. та членом правління Бужором О.Я. про уповноваження директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Кужавського М.С. та першого заступника директора цієї Філії Декарчука О.М. здійснювати поточне керівництво й управління діяльністю Філії; довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам та дійсна до 02.08.2019.
Скаржник зазначив, що довіреність №2022 від 29.10.2018 видана директором регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Кужавським М.С. та першим заступником директора цієї Філії Декарчуком О.М. в порядку передоручення повноважень на підставі довіреності від 26.10.2018 №4524 про уповноваження зазначеними посадовими особами начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Борецького А.С. та першого заступника начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Гуню К.А. здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Підрозділу; довіреність дійсна до 02.08.2019 включно.
Скаржник аргументував, що жодна із довіреностей (як основна, так і в порядку передоручення), не передбачає повноважень щодо видачі наказів про затримку поїздів із вантажем та про збільшення розміру збору за зберігання вантажів.
7.4. Скаржник, з посиланням на приписи пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пункту 36 Статуту залізниць, аргументував, що право на застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу та визначення кола осіб, які мають право підписувати наказ про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, має саме начальник залізниці або уповноважені ним особи, тоді як такими повноваженнями не наділений керівник залізниці, особа, що здійснює керівництво залізницею, директор регіональної філії залізниці, голова та члени правління АТ "Укрзалізниця", керівник Державної адміністрації залізничного транспорту чи посадові особи залізниці.
Скаржник доводив, що директор Філії та його перший заступник Декарчук О.М. не можуть на підставі виданої головою правління та членами правління АТ "Укрзалізниця" довіреності видавати накази відповідно до пункту 36 Статуту залізниць та пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами, а також передоручати такі повноваження іншим особам.
Скаржник зауважив, що на даний час Придніпровська залізниця втратила статус юридичної особи та реорганізована у Регіональну філію "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", тому здійснювати і делегувати права, передбачені пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пунктом 36 Статуту залізниць, може лише начальник АТ "Українська залізниця" і не в порядку передоручення; однак, голова правління чи члени правління АТ "Українська залізниця" не наділені такими повноваженнями.
7.5. Скаржник проаналізував Положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі - Положення) та зазначив, що за його змістом вбачається, що філією керує директор філії, а не начальник залізниці; директор філії діє виключно на підставі довіреності, виданої АТ "Укрзалізниця" у порядку, передбаченому Статутом Товариства (АТ "Укрзалізниця") та Положенням про регіональну філію, у довіреності визначаються межі та обсяг повноважень директора Філії на виконання дій від імені Товариства (пункти 5.3., 5.5. Положення).
Скаржник зауважив, що серед визначених в пункті 5.5. Положення повноважень директора філії відсутні повноваження щодо застосування двократного збору за зберігання вантажу та визначення кола осіб, які мають право підписувати наказ про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення; директор філії наділений правом видавати довіреності від імені АТ "Укрзалізниця" тільки в порядку передоручення, однак видавати довіреності на виконання повноважень, передбачених для начальника залізниці, директор філії не має права; у Положенні не зазначено, що директор філії здійснює дії та користується повноваженнями, передбаченими Статутом залізниць для начальника залізниці.
7.6. Скаржник доводив, що довіреність від 26.10.2018 за №4524 також не надає директору Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Кужавському М.С. прав, передбачених пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пунктом 36 Статутом залізниць; відтак, за висновком скаржника, відсутні повноваження і в першого заступника директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Декарчука О.М. і в начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Борецького А.С. відповідно, оскільки в силу частини першої статті 238 ЦК України представник за довіреністю може бути уповноважений на здійснення тільки тих дій, право на здійснення яких має особа, яку він представляє.
7.7. Скаржник зауважив, що перший заступник директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Декарчук О.М. та начальник структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Борецький А.С., підписуючи накази №649 від 03.02.2019, №881 від 13.02.2019 про затримку вагонів з вантажем на підходах до станції призначення та наказ №17/МО від 06.02.2019 про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного, перевищили свої повноваження, що не відповідає вимогам статті 240 ЦК України; за доводами скаржника, зазначені накази підписані від імені АТ "Укрзалізниця" неуповноваженими особами, тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами затримки вантажу на підходах до станції призначення з вини відповідача.
7.8. Скаржник заперечував висновки судів про велике скупчення вагонів, адресованих відповідачу, на залізниці, та неможливість прийняття поїзда №2052, індекс поїзда 4572-013-4600 на станції Запоріжжя-Ліве 03.02.2019, та доводив, що є помилковим висновок судів про обґрунтованість затримки 03.02.2019 зазначеного поїзда на підходах до станції призначення (на станції Нижньодніпровськ).
Скаржник зауважив на відсутності належних та допустимих доказів наявності на станції Запоріжжя-Ліве великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції призначення (на станції Запоріжжя-Ліве) у період з 03.02.2019 по 13.09.2019 поїздів, адресованих відповідачу.
Скаржник доводив, що накази №649 від 03.02.2019, №881 від 13.02.2019, №17/МО від 06.02.2019, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №3 від 03.02.2019, №5 від 13.02.2019, повідомлення про затримку вагонів від 03.02.2019, акти загальної форми №24т від 03.02.2019, №31т від 13.02.2019 лише фіксують факт та період затримки вагонів на станції Нижньодніпровськ Дніпровської дирекції. Однак, зазначені документи не можуть підтверджувати факт великого скупчення вагонів та неможливість приймання на станції Запоріжжя-Ліве у період з 03.02.2019 по 13.02.2019 поїздів, адресованих відповідачу. Також, не є належним та допустимим доказом наявності на станції Запоріжжя-Ліве великого скупчення вагонів та неможливості приймання поїздів, адресованих відповідачу, на зазначеній станції, як станції призначення, у спірний період пояснення про зайнятість колій станції Запоріжжя-Ліве за №467 від 09.08.2019, що підписані начальником цієї станції; у зазначених поясненнях начальник станції узагальнив роботу станції Запоріжжя-Ліве за лютий 2019 року, однак, такі висновки зроблено без посилання на первинні документи.
Скаржник зазначив, що з наданих позивачем документів неможливо встановити дійсну кількість поїздів, що простоювали після настання інтервального часу по станції Запоріжжя-Ліве, та наявність підстав для затримання вагонів у спірний період.
7.9. Скаржник аргументував, що в силу пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, належними доказами затримки вагонів на станції Запоріжжя-Ліве з причин, які залежали від відповідача, є складені акти загальної форми, однак, такі акти самі по собі не свідчать про відсутність можливості приймати поїзди на зазначеній станції, а підтверджують факт зайнятості певних колій станції призначення.
На момент видачі позивачем 03.02.2019 наказу про затримку вагонів на під`їзній станції Нижньодніпровськ, на станції призначення Запоріжжя-Ліве простоювали 128 вагонів - 3 умовних поїзди, які займали 4 із 32 колій, призначених для передачі вагонів згідно з пунктом 6 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" №ПР/М-16-3/1-708НЮ 20/2016/2889 від 30.09.2016; однак, належних та допустимих доказів зайнятості інших приймально-здавальних колій вагонами позивачем не надано, відповідні акти загальної форми до матеріалів справи не долучені.
Скаржник зауважив на відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів неможливості прийняти поїзд №2052, індекс поїзда 4572-013-4600 на станції призначення Запоріжжя-Ліве, а, відтак, недоведеність позивачем обґрунтованості його дій щодо затримки поїзда із вантажем, адресованим відповідачу, на підходах до станції призначення на під`їзній станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці.
7.10. Скаржник зазначив, що відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, підставою для стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є затримка вагонів на станції з вини вантажоодержувача або із залежних від нього причин.
Скаржник зауважив, що затримка вагонів на станції Нижньодніпровськ сталась з вини позивача з причин, залежних від залізниці, а не відповідача-вантажоодержувача, оскільки позивач з власної ініціативи прийняв рішення про затримку вагонів.
7.11. Скаржник доводив, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення пункту 46 Статуту залізниць та пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажів, оскільки обов`язок одержувача (відповідача) прийняти та вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, виникає лише у разі прибуття вантажу до станції призначення, однак на випадки затримки вагонів на підходах до станції призначення зазначені норми не поширюються.
Скаржник зауважив, що станція Нижньодніпровськ, на якій мала місце затримка вантажів позивачем (залізницею), є під`їзною станцією до станції призначення Запоріжжя-Ліве, тому відповідач не мав обов`язку щодо забезпечення вивозу вантажу із проміжної станції на шляху його слідування до станції призначення.
7.12. Скаржник аргументував помилковістю висновків судів про застосування до спірних правовідносин положень пункту 36 Статуту залізниць, що передбачає нарахування залізницею збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, оскільки подвійний розмір такого збору може бути застосований за рішенням начальника залізниці до вантажоодержувача лише у разі виникнення ускладнень на станції призначення у зв`язку із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів; однак, внаслідок затримки вантажу на підходах до станції призначення двократний розмір плати за зберігання вантажу до вантажоодержувача не застосовується.
Скаржник зауважив, що пунктом 1.1. договору про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018 сторони спору погодили, що залізниця зобов`язана доставити ввірений їх вантажовідправником вантаж у пункт призначення та видати його одержувачу; відповідно до залізничних накладних №45698925, №45698917 вантажоодержувачем є ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", а станцією призначення є станція Запоріжжя-Ліве, тому вивезення та вивантаження вагонів, що прямували у складі поїзда №2052, індекс поїзда 4572-013-4600, можливе лише після їх прибуття на станцію призначення Запоріжжя-Ліве.
Зважаючи на те, що адресовані відповідачу вагони простоювали на коліях станції Нижньодніпровськ, не прибули на станцію призначення Запоріжжя-Ліве та не могли створити ускладнень на станції призначення, скаржник вважає безпідставним нарахування відповідачу збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.
Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу
8. Позивач погодився з висновками судів про задоволення позову та заперечував проти доводів відповідача за змістом касаційної скарги про необґрунтованість нарахування йому сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі, у спірний період з посиланням на повноту з`ясування судами обставин справи та прийняття оскаржуваних судових рішень з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
8.1. Позивач аргументував, що висновки місцевого та апеляційного судів у справі №908/1795/19 відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові 06.04.2020 у справі №908/1417/19 в аналогічних правовідносинах про обґрунтованість стягнення з відповідача (ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь") на користь позивача (АТ "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця") плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі, а також узгоджуються з висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах у справах №904/7535/17 (постанова 22.06.2018), №904/5461/18 (постанова 04.11.2019), №904/7848/17 (постанова 07.08.2018).
8.2. Позивач зауважив на помилковості доводів відповідача щодо відсутності повноважень у посадових осіб АТ "Українська залізниця" на вчинення дій з підписання наказів при застосуванні пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами, пункту 36 Статуту залізниць, оскільки повноваження посадових осіб ( Борецького А.С. та Декарчука О.М. ) на підписання наказів від 03.02.2019 №649, від 13.02.2019 №881 на затримання поїзда та наказу від 06.02.2019 №17/МО про застосування ставки збору за зберігання вантажів у двократному розмірі визначені нотаріально посвідченими довіреностями 26.10.2018 №4524, 29.10.2018 №2122 (в порядку передоручення). Довіреність 26.10.2018 №4524 видана головою правління АТ "Укрзалізниця" та членом правління АТ "Укрзалізниця", які при вчиненні такої довіреності від імені юридичної особи - АТ "Укрзалізниця" діяли в силу наданих їм повноважень на підставі Статуту АТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015 (зі змінами), та розпорядження КМУ №512-р від 09.08.2017 та постанови КМУ №815 від 07.10.2015 (зі змінами та доповненнями).
8.3. Позивач заперечив доводи відповідача про відсутність його вини у затримці вагонів на коліях залізниці та зазначив, що долученими до матеріалів справи актами форми ГУ-23 підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача-вантажоодержувача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів і пунктів 46, 47 Статуту залізниць.
8.4. Позивач зауважив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу.
8.5. Позивач аргументував, що факт неможливості позивача доставити спірні вагони на станцію призначення у зв`язку із зайнятістю колій вагонами, що прибули на адресу відповідача та не були своєчасно вивезені на його під`їзну колію, підтверджується складеними на станції призначення Запоріжжя-Ліве актами загальної форми ГУ-23, що засвідчують зайнятість колій; водночас, наявність вільних під`їзних колій на станції Запоріжжя-Ліве, з урахуванням неподання відповідачем доказів на підтвердження факту вивільнення ним колій станції призначення від вагонів, що раніше прибули на його адресу, свідчить про допущену відповідачем бездіяльність щодо забирання вагонів зі станції призначення за наявності вільних під`їзних колій та підтверджує його вину у скупченні вагонів, що утворилося на станції призначення Запоріжжя-Ліве.
8.6. Позивач погодився з висновками судів про застосування до спірних правовідносин пункту 46 Статуту залізниць, пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажу щодо обов`язку одержувача вантажу сплачувати плату за зберігання вантажу на станції понад термін безкоштовного зберігання протягом доби з дня прибуття вантажу на станцію та зауважив на суб`єктивній позиції відповідача про застосування положень зазначених норм лише у разі затримки вантажу на станції призначення.
8.7. Позивач зазначив, що застосування залізницею пункту 36 Статуту залізниць та нарахування відповідачу-вантажоодержувачу збору за зберігання вантажу у двократному розмірі перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з обставинами очікування подачі під вантажні операції вагонів по станції призначення Запоріжжя-Ліве внаслідок несвоєчасного вивезення вантажу тепловозом відповідача, тобто ускладненнями, що стали підставою для затримки спірного поїзда на шляху прямування до станції призначення Запоріжжя-Ліве на під`їзній станції Нижньодніпровськ, та є відповідальністю відповідача в розумінні пункту 2.1.7 договору про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018.
Доводи, викладені у письмових поясненнях позивача
9. Позивач зауважив на висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №908/1417/19, від 23.06.2020 у справі №908/1746/19, від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, якими підтверджено правомірність нарахування залізницею плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у двократному розмірі внаслідок затримки потяга на підходах до станції призначення Запоріжжя-Ліве, та просив урахувати їх при прийнятті рішення у справі №908/1795/19.
Доводи, викладені у письмових поясненнях відповідача
10. Відповідач вбачав підстави для відступу від висновків щодо застосування пункту 36 Статуту залізниць, викладених Верховним Судом у постановах від 23.06.2020 у справі №908/1746/19 та від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, при розгляді справи №908/1795/19 за касаційною скаргою відповідача Верховним Судом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
11. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду та рішення місцевого суду в межах доводів касаційної скарги згідно з пунктами 7.1-7.12 описової частини цієї постанови.
А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій
12. Спір у справі №908/1795/19 виник між АТ "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (позивач, перевізник) та ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", відповідач, замовник) щодо правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі відповідно до пункту 36 Статуту залізниць, у зв`язку із затримкою залізницею (позивачем) вагонів з вантажем, адресованих відповідачу, на проміжній станції Нижньодніпровськ на шляху прямування поїзда №2052, індекс поїзда 4572-013-4600 до станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.