Постанова
Іменем України
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 642/7539/18
провадження № 51-1208 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Щепоткіної В. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Підгорного Д. В.,
захисника Бурми Ю. М.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бурми Ю. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000000465, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кяхта Бурятської АРСР, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 03 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вироком Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено свій, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. Визначено початок відбування строку покарання та зараховано термін попереднього ув`язнення. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком районного суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, в порушення вимог Розділу III. Придбання, зберігання, перевезення, облік і використання вибухових матеріалів" Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року (з подальшими змінами та доповненнями), не маючи передбаченого законом дозволу, у невстановлений час та спосіб, придбав патрони калібру 7,62 мм в кількості 700 одиниць, дві ручні осколкові гранати Ф-1 та дві ручні осколкові гранати РГД-5, які в подальшому, без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав у приміщенні складу, що за адресою: АДРЕСА_2, з метою їх подальшого збуту та 23 травня 2018, близько 21:00 год збув вищевказані боєприпаси та вибухові пристрої за 4 000 грн громадянину ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_1, діючи повторно, не маючи передбаченого законом дозволу, у невстановлений час та спосіб, придбав та перевіз до м. Харкова ручні протитанкові гранати РПГ-22 в кількості 8 одиниць, корпуси ручної гранати РГД-5 із маркуванням у кількості 4 одиниці, запали до ручних гранат УЗРГМ-2 у кількості 4 одиниці, карабін "СКС" калібру 7,62 мм, три пачки з 30 патронами калібру 5,45 мм; 29 патронів калібру 5,45 мм, запаяну металеву коробку (цинк) з патронами калібру 7,62 мм, які в подальшому, без передбаченого законом дозволу збув у приміщенні гаражу за адресою: АДРЕСА_3, 13 липня 2018 року, близько 13:30 год, за 70 000 грн громадянину ОСОБА_2 .
Він же, діючи повторно, не маючи передбаченого законом дозволу, у невстановлений час та спосіб, придбав предмети, які за зовнішніми ознаками та конструктивними особливостями співпадають з корпусом ручної осколкової гранати РГД-5 та запал до ручних гранат типу УЗРГМ, які за вибуховою категорією належать до обмежено-небезпечної та небезпечної, відповідно, які в подальшому, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу зберігав у власному автомобілі "Renault Trafic", д.н.з. НОМЕР_1, до моменту їх вилучення в ході обшуку від 13.07.2018 року.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бурма Ю.М. просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, звільнивши засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 75 КК України, не врахував належним чином всіх даних про особу засудженого, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його суспільної небезпечності. Зазначає, що у суду є достатньо підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку останньому.
Під час касаційного розгляду захисник Бурма Ю.М. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу сторони захисту та просили змінити вирок апеляційного суду, звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважав за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 263 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.